Віршовий розмір поеми Олени Теліги "Радість" Ой, не знаю, що то за причина, —Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться.  Як безжурний вітрогон-хлопчина.  До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, я...

Віршовий розмір поеми Олени Теліги "Радість" Ой, не знаю, що то за причина, —Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться.  Як безжурний вітрогон-хлопчина.  До міського руху ми не звикли, А хлопчина рветься, як метелиця. Ніби поле перед нами стелиться. Ніби зникли авта й мотоцикли.  І сама я на ногах не встою.  Пролітаю між людьми похмурими,Козачка вдаряю попід мурами —Бо хлопчина не дає спокою!