Вітчизна-це не хтось і десь,я- теж Вітчизна

Батьківщина, Вітчизна – такі знайомі з дитинства слова, що мало хто в своєму житті й задумується над їхнім глибинним змістом. Та попри все те, людська думка завжди прикована до осмислення цих понять і особлива увага виростає до них в моменти класових бур, міжнародних конфліктів та соціальних змін.Не може бути в нас, при втраті любові до Батьківщини, будь-якої суспільної творчості, без якої немає й морального життя самої людини.Людина, як Вітчизна – це ікона Бога, ікона Небесної Вітчизни, образ, до якого ми звертаємо свій внутрішній погляд, вибудовуючи Вітчизну земну. Духовне життя неможливе у відриві від реалій земного життя зі всіма його викликами. Господь прийняв людську природу й освятив, перевтіливши її Своїм Втіленням. Від сьогодні людина, одягнена в благодать, одягнена в ікону Христа, здатна перевтілити світ.Протягом віків творилася ця ікона життям безліччю людей, котрі прагнули до святості. Ці люди жили не тільки високою духовністю, але й душевним та тілесним життям. Святість, освячення Духом Святим приймали не тільки душі, й не тільки тіла, а й земля, весь фізичний світ. Саме з цього поєднання багатств духовного, душевного й тілесного життя складалося те, що сьогодні ми називаємо Вітчизною.Можна сказати, що наша Вітчизна – це реальність духовної, душевної та тілесної повноти кожного з нас, котра утворилася в наслідок тисячолітнього співробітництва Бога та Його людей. Наша Батьківщина – це дар Святого Духу, який ми не просто повинні, а зобов’язані зберегти й примножити, подібно до слуги, покликаного до примноження талантів.