Який твір можна написати Розмова з мамою?

—  Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, — гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи.  — Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона.  —  Я маю написати твір про те, ким я хочу стати.  —  Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама.  —  Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я.  — Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем?  — Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я.  — Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко.  —  Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе?  —  Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра.  —  І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я.  — Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою.  За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама.  — Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона.  —  У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми.  — А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона.  — Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми.  — Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати!  -  Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала  матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама.  Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася!