Збірка "зів'яле листя" знаходить відгук у кожному серці

Трагедія закоханого серця у збірці І. Франка «Зів'яле листя» Шкільні твори 1896 року вийшла третя Франкова поетична збірка — лірична драма «Зів'яле листя». Вона розподіляється на три цикли — «жмутки».  Усі вірші трьох «жмутків» об'єднуються однією ідеєю — глибоким, але нерозділеним, нещасливим коханням.  Перший «жмуток» присвячений оспівуванню кохання, та з'являються перші нотки смутку:  Що щастям, спокоєм здавалось,  Те попелу тепла верства;  Під нею жаги і любові  Не згасла ще іскра жива.  Ліричний герой вже починає розуміти, що його кохання не взаємне, але з серця не зникає образ коханої:  Не буду гасити!  Най бухає грішний огень!  І серце най рветься, та вільно най ллється  Бурливая хвиля пісень!  Герой марить своєю обраницею: «Не знаю, що мене до тебе тягне...», «За що, красавице, я так тебе люблю...» Дівчина відмовила юнакові, для нього це страшний удар:  Не надійся нічого! Чи ти знаєш,  Що ті слова — найтяжчая провина...  Ліричний герой захоплений глибоким коханням, у його душі світлі хвилини чергуються з темними, надія — з відчаєм.  В останньому вірші першого «жмутку» — «Епілог» автор пише:  Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,  Розвійтесь, як тихе зітхання!  Незгоєні рани, невтишені жалі,  Завмерлеє в серці кохання.  Ті скарби найкращі душі молодої  Розтративши марно, без тями,  Жебрак одинокий, назустріч недолі  Піду я сумними стежками.  Другий «жмуток» містить перлини інтимної поезії — «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...», «Червона калино, чого в лузі гнешся?», «Чого являєшся мені у сні?» Тут почуття песимізму і печалі дедалі зростають:  Як почуєш вноч�.....