Значення пєси микола кукліша вчора і сьогодні

ЗНАЧЕННЯ П'ЄСИ МИКОЛИ КУЛIША "МИНА МАЗАЙЛО" ВЧОРА I СЬОГОДНI.У цьому творi найввдатнiший украïнський драматург двадцятого столiття Микола  Кулiш яскраво зобразив процес украïнiзацiï, який вiдбувався у двадцятi  роки. Ї саме завдяки цьому п'єса не втратила своєï гостроти i в наш час.   Чому? Тому, що дiйснiсть того часу i наше буття схожi: в Украïнi вiдбувається  процес вiдродження нацiональноï культури та мови, нацiональноï  самосвiдомостi та украïнськоï нацiï взагалi. Украïнiзацiя, як  i будь-що, має i своïх прихильникiв, i своïх супротивникiв. Однi  допомагають ïй, iншi стають на перешкодi. Представникiв обох таборiв можна  зустрiти навiть в однiй родинi. Такою є родина Мазайлiв. Сам Мина, його дружина та  дочка Рина  - це противники украïнiзацiï. Всi родичi, окрiм сина Мини Мокiя, дуже  бажають змiнити своє "плебейське" прiзвище Мазайло, яке здається ïм  "недоброзвучним", на Тюльпанова, Розова, Сiренєва або Алмазова, чи вже на крайнiй  випадок  - на Мазенiна. Для змiни прiзвища у них є кiлька "дуже вагомих" пiдстав. По-перше,  головi родини нiколи не щастило через це прiзвище: у школi його на регiт брали,  жодна гiмназистка не хотiла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не  приймали, од кохання вiдмовлялися ЇМазайло! Жiнку свою вiн вже обдурив: сказав, що прiзвище його Мазалов, а не  Мазайло. По-друге, Мина прагне будь-що пробитися до "вдасть iмущих". А щоб досягти  цього, переконаний вiн, треба зректися своєï предкiвщини, змiнити  украïнське прiзвище, тобто зректися власного "я". А по-третє, в той час дуже  багато хто змiнював своє прiзвище. Це була, так би мовити, мода. Тож Мина не хотiв  вiдставати. Крiм цього, можна було б похвалятися новим прiзвищем перед сусiдами.  На думку Мини пiсля змiни прiзвища для нього почалося б нове життя. Вiн вважає,  що перед ним одразу одчиняться всi дверi, думає, що зi змiною прiзвища вiн  змiнить також i ставлення оточуючих до себе: його будуть шанувати, всi будуть  вважати за честь бути з ним знайомими, а особливо  - приймати у своєму домi. Нарештi  його мрiя збулась:  вiн став Миною Мазєнiним.  Але Мазайлу-Мазєнiну не вдалося здiйснити все, чого вiн так прагнув: за  систематичний i зловмисний опiр украïнiзацiï його звiльнено з посади.  Отже головне в людинi  - це ïï вчинки, ïï душа, а не зовнiшнiсть, прiзвище чи  багатство. Палкий прихил Їьник украïнiзацiï в родинi Мазайлiв  - це Мокiй. Вiн не лише не бажає змiнювати своє малоросiйське прiзвище на  Мазєнiна, а навпаки, намагається додати до власного прiзвища ще й Квач, щоб було  виключно украïнське прiзвище. Мока  - украïнець в душi, а не лише на словах. Вiн дуже чiтко i дохiдливе  висловлює своï думки про украïнiзацiю, дивовижно нiжно вiдчуває всi  вiдтiнки, всi нюанси украïнських слiв. Наприклад, слово "бринить" вiн не  переклав просто "звучить", а розкриває його повний змiст на прикладi багатьох  словосполучень, щоб Уля зрозумiла всю красу i дивовижнiсть украïнськоï  мови: орел бринить, снiжок бринить, думка бринить, спiв бринить. Мокiй так  впевнено доводить своï думки, що навiть змiг переконати Улю, яка згодом  приєдналася до нього. Але ж у цiй пєсi ми бачимо, що й украïнцi можуть бути  рiзними. Такими, наприклад, як Мокiй та дядько Тарас. Вони обидва украïнцi,  але украïнiзацiю сприймають по-рiзному. Мока робить все, щоб полегшити та  прискорити цей процес, а дядьковi Тарасовi це не подобається. Вiн каже: "Їхня  украïнiзацiя  - це спосiб виявити всiх нас, украïнцiв, а тодi знищити разом, щоб i духу не  було..." Рiзниця мiж Мокiєм та дядьком Тарасом в тому, що старий, хоча i за все  украïнське, але за таке, яке було ранiше, за старi звичаï, обряди,  традицiï; вiн не хоче нiчого нового. Я гадаю, що така думка неправильна: не  можна весь час залишатися на одному мiсцi, завжди треба щось оновлювати, йти  вперед, бо без нового iсторiя залишалась би на мiсцi. Кожен час несе з собою  властивi йому ознаки, якi по-новому вiдтiнюють старi традицiï, звичаï та  обряди, а не змiнюють чи вiдкидають ïх зовсiм" Нiколи не можна забувати про  минуле, бо це життя наших предкiв, наша власна iсторiя. Як висновок зi всього  написаного можна сказати лише одне: ми  - украïнцi, живемо в Украïнi, тут жили нашi предки I будут жити нашi  дiти, а тому ми повиннi шанувати та любити i свою краïну, i свiй народ, i  свою мову та культуру, бо все це  - наше. Як кажуть американцi: и Можливо, в цiй краïнi погана економiка, тяжке  життя, багато безробiтних i ще дуже багато чого поганого, але це  - моя краïна!" Нам треба це взяти за приклад. Значення цього твору i сьогоднi  дуже велике. Вiн допомагає нам зрозумiти, як треба поводити себе в наш с кладний  i такий суперечливий час.