Дипломная работа: Діяльність органів виконавчої влади, функція прийняття рішень
Відомий фахівець у сфері управління В. Афанасьев визначає соціальну технологію як "..елемент механізму управління" і "засіб переводу абстрактної мови науки... на конкретну мову... досягнення поставлених цілей" [2, ст.46].
Болгарський дослідник М. Марков розглядає соціальну технологію як "...спосіб реалізації людьми конкретного складного процесу шляхом розчленування його на систему послідовно взаємопов'язаних процедур і операцій, які виконуються більш або менш однозначно і мають на меті досягнення високої ефективності" [2. ст.48].
У словнику-довіднику "Соціальне управління" соціальна технологія визначається як "алгоритм, процедура реалізації дій у різних сферах соціальної практики: управлінні, освіті, дослідницькій роботі, художній творчості" [3 ст.150].
Отже, більшість визначень соціальної технології базується на таких чотирьох аспектах:
1. Технологія - це сфера науки про раціоналізацію процесів людської діяльності.
2. Технологія - це та сама діяльність як система впорядкованих процедур.
3. Технологія –це система впорядкованих об'єктів.
4. Технологія - це інструмент підвищення ефективності діяльності. Соціальні технології, а до них, без сумніву, належать і технології прийняття управлінських рішень, є складовою загальної культури суспільства, а також корпоративної культури. Технологічна діяльність передбачає розмежування, поділ і поетапність дій, спрямованих на одержання очікуваного результату.
Технологізація управління соціальними процесами передбачає вирішення таких завдань:
• формування переліку оптимально необхідних операцій, що забезпечують регулювання технологічного процесу;
• забезпечення стандартизації процесу управління через скорочення кількості операцій, зниження витрат на підготовку персоналу;
• знаходження оптимальних форм об'єднання дій замовників і виконавців;
• чіткий розподіл меж дій кожного виконавця, використання механізмів стимулювання і відповідальності, максимального скорочення кількості спонтанних і помилкових дій;
• створення постійних інформаційних потоків, здійснення їх комп'ютерної обробки;
• визначення алгоритму соціальних дій, що забезпечує стійкість соціального процесу;
• підвищення рівня соціальної культури, створення об'єктивних умов для залучення людей до соціального управління.
Ці положення повною мірою стосуються і технології прийняття управлінських рішень. Ця технологія повинна мати такі основні властивості, як: стимулювання до самовдосконалення, гнучкість, простота, надійність, економічність, гармонійність тощо.
Прийняття управлінських рішень - це один із найважливіших процесів управлінської діяльності. У ньому, як і у будь-якому іншому процесі, від кожного керівника органу місцевої влади вимагається компетентність, висока оперативність, знання і навики використання методів та технологій управління.
Прийняття рішень та вирішення проблем є найважливішими завданнями керівників будь-якого рівня.
Процес формування рішень в організації – це послідовність етапів чи дій, внаслідок реалізації яких шукається ефективне вирішення її проблем.
Можна вважати, що цей ряд складається із шести етапів.1) Як відомо, системний аналіз передбачає послідовний поділ процесу на підпроцеси. Численність підпроцесів, звичайно, вибирає автор, що проектує систему управління. Один проектант може виділити п'ять основних етапів формування рішень, у той час коли інший надає перевагу десяти [4 ст.43 с.]. На нашу думку, доцільно використовувати саме шість етапів. Ці етапи надалі будуть розглядатися детальніше, але, щоб охарактеризувати процес прийняття ефективного управлінського рішення, доцільно їх перерахувати:
Етап 1.Обстеження та встановлення фактів.
Етап 2. Виявлення проблеми та її аналіз.
Етап 3. Визначення цілей та завдань.
Етап 4. Розробка стратегії та планування потреби в ресурсах.
Етап 5. Організація та здійснення.
Етап 6. Оцінка результатів і забезпечення якості.
Схематичне зображення процесу прийняття управлінських рішень подане на рис. 1.1.
Система об'єднується в одне ціле потоками інформації. Якщо рішення невиконане, то проблема повертається назад за допомогою зворотнього зв'язку, і процес починається знову.