Контрдію ведуть Савка і Василина, щоб залишити дочку дома.

1.8 Тема та ідея п’єси

Тема

Життя швидкоплинне, - виростають діти, у них з'являється особисте життя, приходить перше кохання і з цим доводиться рахуватися. Тема першої пори дівування, першого кохання.

Ідея

Щирі почуття здолають всі перепони.

Жанр – комедія-жарт. Характер – лірико-побутова.

Фабула

Вечір. Молодь збирається на вечорниці. Обіцялись прийти музики з скрипочкою і бубном. Вже чути музику, спів, сміх. Прийдуть Оленини подружки-однолітки. Переказували, щоб і Оленка приходила, але слухняна дочка хоче отримати дозвіл від батьків. Оленка починає розмову з мамою, сподіваючись, що добру маму переконати легше. Оленка домагається у мами підтвердження того, що вона вже доросла, адже може ходити на вечорниці. Але мама не бере на себе відповідальність і посилає Оленку за дозволом до батька. Десь в глибині душі Василина визнає, що дочка подорослішала і дає їй пораду, як слід поводити себе з парубками. З хати виходить Савка – батько Оленки. Він наробився за день, втомився і хоче спати. Василина розповідає, що Олена проситься “на колодку”. Савка не хоче визнавати, що дочка виросла і відправляє Оленку додому спати, перед тим розповівши пригоду, яка трапилась з ним вночі. Савка підозрює, що якимсь чином в цьому замішана дочка. Василина стає на сторону дочки: “Стала на порі – хай дівує, хай своє відгулює”. Савка не погоджується з цим, вважаючи Олену “ще зовсім дитиною”, наказує Василині пильніше наглядати за дочкою.

Вулицею проходить Северин, який щоночі обходить село з клепачкою, лякаючи “злодіїв”. Помітивши Савку і Василину, дід Северин заводить розмову про молодь, яка наробившись за день, не заспокоюється і ввечері, влаштовуючи гулянки. Савка і Василина згадують свою молодість. Їх увагу привернув чийсь кашель. Савка і Василина ховаються в хату. До воріт підходить Тиміш. Савка говорить Тимошу, що дочку загнав в хату і нікуди не випустить. Тимоша це обурює, але він іде з двору, відчувається, що він не погодиться з Савкою і щось задумав. Савка зачиняє ворота і двері в хату та лягає спати. Не спиться лише Оленці, тай як можна заснути, коли з різних кутків села чути спів, гомін молоді, сміх. Оленка сидить в хаті біля розчиненого вікна і розмовляє з мамою, яка знаходиться десь в хаті. Вона намагається переконати маму, що вже достатньо доросла, щоб не тільки працювати, але й піти на вечорниці, про те “як важко той вечір сподіваний утеряти”, і що, як не пустять “то серце... розірветься на дві половінки”. До вікна підходить Тиміш і гукає Оленку іти з ним, бо їх чекають хлопці і дівчата, і наказували, щоб Тиміш не приходив без Оленки. Оленка боїться ослухатися батьків і відмовляється. Тиміш висловлює Оленці свої почуття, цілує її, Василина застукує хлопця і дівчину “на гарячому”. Оленка ховається в хаті, на її місці з вікна виглядає Василина. Тиміш вмовляє Василину відпустити з ним Оленку на вечірку, доводить що він хороша людина і почуття до Оленки у нього щирі. Щоб переконати Василину, Тиміш, навіть, танцює перед нею. Василина відмовляє Тимошу і зачиняє вікно. Тиміш погрожує, що як не відпустите добром, буде гірше. Він сідає на призьбі, відчиняє вікно і починає розказувати казочку про те, як жили чоловік і жінка, мали дочку, не пускали її на вечорниці, і щось сталось таке, що цілу ніч вони не могли заснути. На допомогу Тимошу приходять парубки і дівчата, які почали “славити” Савку і Василину. З хати виходить заспаний Савка. Савка намагається вигнати Тимоша, говорить, що не буде так як хоче Тиміш, але хлопець не відступає. Тиміш пішов, але знову повернувся і тепер він переходить до рішучих дій – він приносить опудало. Ставить ого коло вікна і починає розмовляти на два голоси, вимагаючи щоб Савка і Василина пустили Оленку на вулицю. Оленка з вікна попереджає Тимоша щоб тікав, бо батько взяв батога, а мати рогача і ідуть з хати. Тиміш через вікно ховається в хаті. Савка і Василина кидаються до опудала, думаючи, що це Тиміш, але бачать, що помилились. Розуміють, що Тиміш сховався в їх хаті. Савка біжить в хату за Тимошем, Василина стереже біля вікна, але Тиміш примудряється втікти. Василині ця пригода здається смішною – все таки вона на стороні дочки. Савка розсердився на неї. Почав кричати, що за дочкою повинна мати дивитись. Савка і Василина зчиняють галас на все село. Оленка намагається їх втихомирити. Савка, з пересердя, говорить Олені, щоб ішла з хати. Олена відмовляється, думаючи, що потім батько накаже її. Василина і Тиміш говорять, щоб Оленка ішла на вечорниці, поки батько пускає, при цьому Тиміш глузує з Василини, та не витримує і починає ганятися за Тимошем з рогачем, запрошуючи на допомогу діда Северина. Савка не витримує і свариться на всіх: і на Василину, і на Оленку, і на Тимоша. Гамір збільшується. Савка втрачає терпець і буквально виганяє Оленку на вечорниці. “Ну й діти!...” - робить висновок дід Северин. А з вулиці чути сміх, веселі вигуки молоді, спів, а десь в садку розспівався соловейко.

1.9 Композиція п’єси

Композиція

Експозиція – Молодь збирається на вечорниці.

Зав'язка – Оленка “стала на порі”.

Розвиток дії – Оленку не пускають на вечорниці і Тиміш приходить їй на допомозі.

Кульмінація – Тиміш переходить до рішучих дій.

Розв'язка – Одпустили.

1.10 Жанрові і стильові особливості п'єси

П’єса-жарт “На перші гулі” написана Степаном Васильченком наприкінці позаминулого 19 століття. Дія відбувається в сільській місцевості, тому в п’єсі правдиво змальовано сільський побут. Персонажі п’єси цілий день працюють в полі. У вільний час працюють на своєму господарстві, тому вночі їм, звичайно, хочеться виспатись і відпочити. Але, як кажуть “малі діти спати не дають, а великі жити”. Який може бути спокій, коли є дочка-красуня, якій пора вже дівувати. Сюжет п’єси простий і водночас напружений: парубок Тиміш настирливо залицяється до молоденької дівчини Олени, батьки якої вважають, що їй ще рано на “гулі”. Жанр п’єси “На перші гулі” визначений, як п’єса-жанр, тому як вимагає жанр, все в ній зображено в гумористичному плані. Тиміш вдається до різних розіграшів і жартів, щоб змусити батьків відпустити Оленку на вечорниці, навіть опудало приносить. Автор вдало ввів в п’єсу багато народних пісень, зіграв її непідробним ліризмом, що надає творові чарівної поетичності. Мова персонажів проста, легка для сприйняття, в ній багато гумору, побутових прислів’їв, образливих висловів та жартівливих порівнянь: “... чорноброва, вража потороча”, “… тільки почала з печі злазити, вже парубків принаджуєш”, “Дівчина – як теє пиво почало шумувати – не борони, швидше вишумує”. “тиха вода – гребло рве”, “мов по зорях читають”.

РОЗДІЛ ІІ. Режисерський задум вистави

2.1 Надзавдання і наскрізна дія

Надзавдання – перше кохання – важлива подія в житті кожної людини і утримати від цього не можна ніщо. Коли повинно приходити переш кохання ніхто не може сказати точно. Воно захоплює зненацька, огортаючи, як хвиля. Ніщо не може зупинити це почуття і ніхто не може застережи ти від нього. Здається, що це єдине, головне, назавжди. Коли перше кохання захоплює дитину деякі батьки лякаються і не можуть цього збагнути, не можуть повірити, що дитина вже виросла. Точніше переживає дорослі почуття, а вона ще зовсім дитина, забуваючи, що самі кохали. Наше завдання нагадати глядачам, що потрібно бути уважними до своїх дітей, щоб не пропустити важливу для них подію – дорослішання, і що дорослим дітям потрібно довіряти і поважати їх вибір.

Наскрізна дія вистави: Василина говорить: “Стала на порі – хай дівує, хай своє одгуляє. Тільки ж того свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні… Дівчина – як теє пиво: почало шумувати – не борони, швидше вишумує” – я вважаю, що в цих словах закладений великий життєвий зміст. І хоча Василина говорить про дочку, але стосуються вони як дівчат, так і хлопців. Прийшла “пора”, настала молодість, нахлинуло перше кохання, треба дозволяти їм пізнати всі принади молодості, кохання, щоб не довелося шкодувати пізніше і надолужувати це пізніше в зрілі роки на шкоду рівним.

2.2 Образ і стиль вистави

Зерно – всеперемагаюче кохання.

Можна згадати безліч прикладів, коли кохання змінювало історичні події, змінювало життя людей, засоби їх існування. В кожному окремому випадку зміни ці були трагічні, драматичні, або романтичні. В нашій п’єсі кохання теж внесло зміни в життя персонажів, отримало свою перемогу, але сталося це романтично, лірично, весело.

Стиль – Вистава “На перші гулі” написана в жанрі водевілю. Конфлікт вирішується на побутовому рівні. Тому виставу доцільно грати, як побутову, а водевіль – жарт вимагає використання великої кількості легкої музики, легкості в сприйнятті подій, жартівливості в вирішенні конфліктів. Комедія-жарт буде зіграна в стилі побутової класичної української музичної вистави.

2.3 Манера акторської гри

Автор запропонував проблему – дорослішання дочки, її перше кохання, якого не визнають батьки. Проблема відносин між старшим поколінням і молоддю існує стільки, скільки існує людство. Кожна людина вирішує її по-своєму. Скільки є людей на землі стільки й варіантів вирішення цієї проблеми. Пропонує свій варіант і Степан Васильченко. Можливо ці події він піддивився в якомусь селі на Київщині, де Васильченко вчителював. Звичайні люди, прості сільські трудівники, за клопотами не помітили, як виросла дочка і покохала, тому що доведеться міняти звичайний уклад життя, звичні відносини між членами родини. Приступаючи до роботи над ролями, актори повинні взяти це до уваги. Образи автором виписані з любов’ю, між ними немає ненависті, ворожнечі. Просто зайняті щоденними клопотами люди не помітили як дорослою стала дочка, це для них зараз відкриття. Василина і Савка звикли жити розміреним життям і швидко вирішити питання, яке раптово виникло. Можливо згодом вони й погодяться, що Оленка вже доросла і відпустять її з Тимошем, але не сьогодні. Поважний селянин, голова родини Савка не може сказати “так”, якщо спершу сказав “ні”. Оскільки вистава визначена як побутова, в декорації і в реквізиті будуть присутні елементи побуту, то актори повинні грати в манері побутової вистави, тобто так ніби це відбувається з ними особисто, беручи до уваги характери персонажів запропоновані автором.

2.4 Режисерське трактування ролей

Савка – батько Оленки, голова родини, чоловік літ від 40.

Савка про себе:

- Я наробився! Я натрудився за день – дайте мені хоч раз у тиждень доспати!

- Тепер луб’я, а колись було голуб’я.

- … я тобі кажу: оце упав би на колючки та зразу й заснув би!

- …що трапиться обох із дому вижену…

- Наше минулося.