Дипломная работа: Постановочний план вистави за п’єсою Степана Васильченка "На перші гулі"

Василина : Батько не пустить.

- Дивись, що вигадав, старе луб’я.

- Ой ти, старий та бородатий.

- А ти – батько!

Тиміш : - Ой і хитрі ж ви, дядьку, тільки не на того напали.

Савка вирішує всі родинні справи і проблеми, його слово головне. Він людина твердих переконань, впевнений в собі, в правильність своїх вчинків, але не злобливий. Без його дозволу мати не наважується відпустити Оленку на вечорниці. Із-за його твердого рішення і закручуються події п’єси. Савка простий селянин, звик працювати з ранку до вечора. В цей вечір, наробившись, він хоче відпочити, але події складаються не так, як йому хотілось би, не так як завжди. За турботами він не помітив, як виросла дочка, як покохала. Дещо він запідозрив, коли вночі обмацувала “примара” схожа на Тимора. Але, вважаючи Оленку ще малою, гадає що їй рано на дівування, ще прийде її час. “Коли вона у нас іще зовсім дитина… Успіє ще! І нашумується, й награється…” – говорить він про дочку. Савка любить свою дочку і дружину, відчуває відповідальність за їх долю. Тимора він вважає не достойним його дочки, за веселу вдачу вважає його легковажним, тому стійко опирається, не хоче щоб дочка йшла на вечорниці сама з Тимошем. Але доля повернулася інакше.

Надзавдання – Не пустити Оленку на вечорниці.

Наскрізна дія – Виганяє Тимора з двору.

Зерно – кремінь.

Василина – мати Оленки.

Василина про себе:

- І не ворожка, а вгадала.

- Своє минулося, то й забулося.

- Іще мені самій теє дівування перед очима: не згледілась, як і дочка виросла.

- Дурна була.

- Люблю, як хто хороше танцює.

- Та довіку цього не буде, щоб я сама дочку гулять до парубка посилала.

Інші про неї:

Савка : - Шкода вже нам молодіти, старенька моя!

- Отак-то, моя мила!

- Сама ти ради не даси? Ти ж якась мати.

- А ти й рада! Їй смішки!

Оленка : - Мамонько, голубонько, пустіть.

- Мамо, навчіть мене чарувати.

- Мати вхопили рогач та побігли будити батька!

- Мамо! Що ба вир робите! Сорому вам немає! Зчинили отаке серед ночі!

Василина веселої вдачі, віддана своїй родині, слухняна дружина – без поради чоловіка не приймає рішень: “Ще побачимо, що батько скаже”. Василина любить свою дочку, розуміє, вірить їй, вірить, що вихована в добрі і слухняності дочка не зробить недостойних вчинків: “Вона у нас сумирна”. В конфлікті підтримує чоловіка, хоча співчуває Оленці: “Тільки ж того й свята заживеш, тільки й розкошів зазнаєш, що в тому дівуванні”. Події, що розгортаються в їхньому дворі веселять Василину; дуже часто по відношенню Василини автор вживає ремарки: “Василина сміється”, “здержуючи посмішку”, “не витерпівши сміється”, “несподівано жартівливо”, “регоче” – вона сприймає їх з гумором і перша відправляє Оленку на вечорниці, коли Савка здається перед напором Тимора.

Надзавдання – Не пустити Оленку на вечорниці.

Наскрізна дія – Підтримує Савку в його намаганні віднадити Тимоша.