Дипломная работа: Постановочний план вистави за п’єсою Степана Васильченка "На перші гулі"
Оленка
Юна дочка Савки і Василини.
Сама про себе:
- “…парубки починають з мене сміятися. Кажуть, що мене і досі кашею годують молошною”.
- “одчепіться од мене з своїми парубками: вони мені потрібні дуже…”
- “Завтра з хати увесь день нікуди не піду, ні їсти, ні пити не буду”.
- “що ж робити маю, коли мене й сон не бере”.
- Чи я ж у вас неслухняна, а чи я лінива?
- За плугом ходити – не мала, а на вулицю погуляти – мала…
- Мабуть, уже мені така судилася доля, щоб мій вік молодий проминув марно.
Інші про неї:
Василина : - В Петрівку оце, мабуть, вісімнадця піде… О цій порі я вже дівувала, а ти, мабуть думаєш, що ти маленька?
- Нашій дівці, бач, притьмом забажалося на колодку…
- А я так гадаю: стала на порі – хай дівує, хай своє одгуляє.
- Вона в нас сумирна.
- Що це вона, обцілована у мене, чи як?
- Іди, дурна, поки не бита!
Савка : - Тільки почала з печі злазити, вже парубків принаджуєш?
- Коли ж вона у нас іще зовсім дитина; ти поглянь на неї: рученята як цівки; сама ,як скрипка, а почне ще на вулицю ходити, то й зовсім знидіє.
- Успіє ще! І пошумується, й награється…
- … щоб із того запалу воно біди собі не набігало.
- Воно ж ходить тепер як щалене, себе не почуває.
- А ти не цвіринчи там, вилупок! Розумна яка вишукалася! Ти вже велика? Ти вже дівувати хочеш? Ти вже розумніша за батька?
Тиміш : - Бачите, які тепер слухняні діти!
Оленка виросла в добрій, роботящій родині. Савка і Василина на все життя зберегли своє кохання, в коханні і дочку виростили. Оленка добра, роботяща дівчина, ймовірно, що з дитинства вона допомагає батькам по господарству: і корову заганяє, і навіть, за плугом ходить; від мами упадкувала веселу вдачу. І ось вже “… стала на порі” зустріла своє кохання, а батьки і досі вважають її малою: “… вона ж у нас ще зовсім дитина…”, а так хочеться зустрітись з коханим, погуляти на вечорницях, тим більше зібралася вся молодь – її однолітки “Всі подружки будуть гуляти, будуть співати, а ти, Оленко, коло вікна сиди та рукавицями тільки сльози витирай. Жменька того віку дівочого, та й того не дають прожити вільно” і так “… тяжко той вечір сподіваний утеряти”. Але Оленка слухняна дочка без дозволу батьків не піде на вечорниці: “Сьогодні піти, а завтра що буде!”. Вона хоче, щоб батьки визнали що вона вже доросла і по-доброму відпустили її на вечорниці не тільки сьогодні, а завжди вона ходила би на вечорниці вільно.
Надзавдання – Домогтися щоб батьки відпустили на вечорниці.
Наскрізна дія – Догоджає батькам, щоб вони з добром відпустили її на вечорниці.
Зерно : Слухняна дочка своїх батьків.
Тиміш