Теплохід (т/х) "Победа" спроектовано у 1980 році радянським центральним конструкторським бюро (ЦКБ) "Балтсудопроект" з урахуванням побудови серії таких суден на суднобудівному заводі СРСР.

Це універсальне нафтоналивне судно призначено для перевезення різних рідких вантажів, в першу чергу нафтопродуктів, з необмеженим районом плавання, з льодовими підкріпленнями класу Л3(рис. В1).

Т/х "Победа" – одногвинтове, однопалубне судно, з баком і кормовим розташуванням машинного відділення (МВ) та житлових і службових приміщень. Воно має бульб у підводній носовій кінцевій частині, похилий у надводній частині форштевень, крейсерську корму і транець вище ватерлінії. Це судно спроектовано на клас Регістру СРСР. Воно має помірну швидкість ходу і на ньому встановлено найдосконаліший тепловий двигун - малообертовий дизель (МОД) корпорації МАН БіВ.

Основні характеристики судна. Верхня палуба, борти і днище в середній частині корпуса судна виконано по повздовжній системі набору, у краях – по поперечній. Головні параметри судна:

довжина, м,

найбільша L_max . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 242,6;

між перпендикулярами L. . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 227,8;

ширина В, м. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .32,2;

висота борта Н, м. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18,0;

осадка з повним вантажем Т, м . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13,62;

водотоннажність Dпри Т = 13,62 м, т . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84500;

дедвейт DWпри Т = 13,62 м, т . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .68000;

загальна місткість вантажних танків, м³ . . . . . . . . . . . . . . . . . .71124;

дальність плавання L_max , милі. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16000.

Відповідно до проектних даних при потужності головного двигуна (ГД) кВт за умов здавально-приймальних випробувань – ЗПВ (свіжопофарбований корпус, глибока вода, сила вітеру до 3 - х балів, інтенсивність хвилювання до 2 - х балів) швидкість ходу судна складає при осадці 13,62 м (тобто судно с повним вантажем) = 15,82 вуз.

Суднова енергетична установка (СЕУ) зкомплектована із типового для теплоходів енергетичного обладнання.

ГД – це МОД 4 - го покоління 7ДКРН 80/160-4 (за "ГОСТівською" ідентифікацією) або 7K80GF (за ідентифікацією МАН БіВ), двотактний, реверсивний, крейцкопфний, з газотурбінною імпульсною системою наддуву та вбудованим головним упорним підшипником. ГД передає механічну енергію на гвинт фіксованого кроку.

До складу суднової електростанції (СЕС) входять 3 основні дизель-генератори (ДГ) марки ДГР 500/500 номінальною потужністю двигунів 535 кВт кожний, та утилізаційний турбогенератор ТТУ-800 потужністю 800 кВт.

Допоміжна котельна установка, яка забезпечую парою загальносуднові споживачі та споживачі МВ, має у своєму складі два допоміжних котла марки КВ2, максимальна паропродуктивність кожного по 25000 кг/год, з тиском пари 1,6 МПа, та один водотрубний утилізаційний котел КУП-1100 паропродуктивністю 6500 кг/год з тиском пари 0,65 МПа.

Для розпалення допоміжного котла, запуску ГД і ДГ застосовується легкедизельнепаливо зтемпературою спалахуне нижче 60 ^º С, а для подальшої роботи – важке паливо з в’язкістю не більше 3500 с Редвуда при 100 ^º С зі вмістом сірки не більше 5% і температурою спалаху не нижче 60 ^º С.

Рис. В1. Поперечний переріз танкера "Победа"

Судно має традиційні для танкерів загальносуднові системи: осушення, баластну, парового опалення, господарчого паропостачання, побутового водопостачання, сточну, газовідвідну, протипожежну і кондиціонерування повітря жилих, загальносуднових і службових приміщень та спеціальні для танкерів–продуктовозів системи.

На рис. В2 зображено часові параметри побудови судна, які спрогнозовані відповідно до умов суднобудівних заводів СРСР, оскільки фактичні дані відсутні у відкритих до друку матеріалах.

1. АНАЛІЗ ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СУДНА ТА ЙОГО

ЕНЕРГЕТИЧНОЇ УСТАНОВКИ

1.1 Параметри експлуатаційно-ремонтних циклів судна

Для танкера характерні певні етапи, так звані експлуатаційно-ремонтні цикли (ЕРЦ). На підставі аналізу експлуатації подібних суден моделюємо ЕРЦ для танкера «Победа» [2, рис. 2, с. 8…15].

При цьому застосовуємо нормативну тривалість міждокових періодів, яка для танкера становить 2 роки [2, c. 7], та зміну відносної сумарної трудомісткості заводських ремонтів судна з плином часу його експлуатації [2, рис. 5, с. 10].

На підставі цього змодельовано відносну сумарну тривалість заводських ремонтів для танкера «Победа», яка зображена на рис. 1.1. На цьому рисунку Т – вік судна, тобто час, в роках, який минув від початку експлуатації до певного моменту, а l_p – довжина відрізку, що відповідає сумарній тривалості заводських ремонтів до цього моменту, поділеної на тривалість заводських ремонтів за 28 років експлуатації судна.

Відповідно до цього рисунку тривалість j - го заводського ремонту, в добах, підраховуємо за такою формулою:

,(1)

де – середньорічна тривалість ремонту, доби;

Т_роз – розрахунковий вік судна на початок останнього заводського ремонту, роки;

, – довжини відрізків у будь-яких одиницях виміру, відповідно до рис. 1, j= 1, 2,…,7.