Дипломная работа: Територіальна організація туристичної галузі Північної та Латинської Америки

Методи дослідження: літературний, порівняльно-географічний, описовий, статистичний, математичний, картографічний.

Для написання дипломної роботи автором використовуються: статистичні показники (ВТО), довідкова література, літературні джерела, публікації періодичних видань з розвитку закордонного туризму.

Туристична галузь відіграє значну роль у розміщенні і харчуванні туристів, забезпеченні транспортними засобами перевезень, сприяє розвагам туристів, а також створює додаткові робочі місця, забезпечує зайнятість населення, впливає на розвиток транспорту, сільського господарства і т.д. Тому вивчення туристичної діяльності обраних мною регіонів є актуальними.

Практична значимість роботи полягає в тому, що в курсах шкільної програми з географії при вивченні тем Північна і Латинська Америка можна використати дані моєї роботи. Зростає пізнавальна активність школярів, діти готують різні виступи. Тому, цей матеріал можна використовувати для повідомлень учнів на уроках: при характеристиці тієї чи іншої країни, при підготовці і проведенні географічного Тижня, свята Дня туризму та ін. Учні можуть познайомитись з туристичними маршрутами країн Північної і Латинської Америки, дізнатись про мову, про етнокультурні особливості, про історико-культурну спадщину. А також ці матеріали можна використовувати в роботі шкільного туристичного гуртка.

1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

1.1 Туризм та туристичні ресурси як об’єкт наукового дослідження

Туризм – найбільш ефективна форма пізнавального відпочинку, яка включає як підвищення освітнього рівня під час туристської подорожі, так і розвагу, відпочинок.

Міжнародний туризм визначається як складна територіально-рекреаційна система, яка складається з різноманітних компонентів, які призначені виконувати функції – задоволення попиту на міжнародні туристські послуги [2].

В основі методологічного дослідження є головні положення теорії суспільної географії, які закладено в працях О.І. Шаблія, О.Г. Топчієва, Е.Б. Алаєва, С.І. Іщука. А теоретико-методологічні положення географії туризму розроблені в працях О.О. Любіцевою, В.С. Преображенським, В.К. Бабарицькою, М.П. Крачилом. Теоретичні розробки у галузі економіки та організації туризму зустрічаються у зарубіжних вчених: Р. Дж. Джонсона, Д.Харвея, П. Хаггета, Я. Гезгали.

В основі методологічного підходу для вивчення туристської галузі є дослідження туристського ринку як цілісної системи, утвореної взаємодією структурних компонентів. Для цього застосовуються такі методи дослідження як картографічний, історичний, описовий, порівняльно-географічний, регіонально-статистичний тощо.

Науковою новизною роботи можна вважати:

- поглиблені, доповнені теоретико-методологічні положення суспільно-географічного дослідження туристичного комплексу;

- виявлення структурних компонентів в розвитку індустрії туризму та їх причинно-наслідкових зв’язків, що дозволяє визначитись із напрямками оптимізації територіальної організації туристичного ринку Північної і Латинської Америки.

Туризм – різновид рекреації, один із видів активного відпочинку. Він відображає характерну тенденцію сучасності, коли перевага віддається розвиткові динамічного відпочинку, у процесі якого відновлення працездатності поєднується з пізнавальною діяльністю [15].

У деяких країнах туризм став вагомою статтею доходів держави і належить до найперспективніших галузей національної економіки.

Велике значення має класифікація туризму. Вона дозволяє визначити попит і формувати ринок туризму, вирішувати завдання реалізації туристського продукту, планувати розвиток матеріальної бази.

На сьогодні існує багато класифікацій туризму. Автори більшості з них не розділяють туризм за формами і видами, їх класифікації бідні і неповні.

Туризм класифікують: за функціональністю, або за метою подорожі, за основним заняттям, за способом пересування; за сезонністю, за складом туристів, за тривалістю, за характером навантаження; за формами організації, за охопленням території, за ступенем організованості, за принципом оплати та організації продажу туристських послуг, за використанням засобів розміщення в поїздках [1].

Як вихідний пункт при побудові класифікації видів туризму доцільно взяти основну мету подорожі. Базуючись на визначенні «тимчасовий відвідувач», опираючись на найбільш загальні поняття, можна побудувати класифікацію таким способом:

o рекреаційний туризм (відпочинок і лікування);

o екскурсійний туризм (знайомство з культурними, історичними й природними визначними пам'ятками);

o науковий туризм (участь у наукових нарадах, знайомство з науковими відкриттями й т.д.);

o діловий туризм (візити для проведення ділових зустрічей);

o етнічний туризм (подорожі для зустрічей з родичами);

o пригодницький туризм (похідні експедиції, полювання і т.д.);

o спортивний туризм (подорожі для занять спортом);

o навчальний туризм;

o релігійний туризм (подорожі до місць, які шануються віруючими);

o розважальний туризм (відвідування святкових заходів).

Дана класифікація була розроблена доктором географічних наук, кафедри географії світового господарства МДУ імені М.В. Ломоносова А.Ю. Александровою [2].

Нерідко зазначені види туризму можуть перетинатися, але перевага такої класифікації полягає насамперед у тім, що вона показує основний напрямок розвитку туристського регіону залежно від тих цілей і завдань, з яким туристи його відвідують.