Дипломная работа: Територіальна організація туристичної галузі Північної та Латинської Америки

Консорціум – об’єднання групи монополістів (переважно банківських) для здійснення значних фінансових або комерційних операцій.

Туристська індустрія – це сукупність готелів й інших засобів розміщення, засобів транспорту, об’єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги й послуги гідів-перекладачів.

Франчайзер – фірма, що надає франчайзинг.

Франчайзинг – надавання економічного захисту, привілеїв з боку якої-небудь фірми своїм клієнтам, що започатковують нову справу.

Туристичні оператори (туроператори) – юридичні особи для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на тур операторську діяльність.

Туристичні агенти (турагенти) – юридичні особи, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб’єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг, і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.

Курорт – освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, потрібні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації й підлягає особливій охороні.

Таймшер (у пер. з англ. «частина часу») – це спільне володіння, або довгострокова оренда клубних засобів розміщення із правом користування ними протягом певного часу.

Кемпінги – табори для автотуристів на охоронюваних, добре обладнаних площадках.

Епкотцентри – це виставка досягнень у галузі науки і техніки.

Рекреаційні ресурси – різноманітні природні компоненти, історичні пам’ятки та ін., що можуть бути використані або використовуються для відпочинку, лікування, туризму.

Пам’ятка природи – цінний у науковому відношенні об’єкт природи ( водоспад, печера, джерело ).

Національні природні парки – це природоохоронні, рекреаційні, культурно-просвітні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, які створюються з метою збереження, відновлення й ефективного використання природних комплексів і об’єктів, що являють особливу цінність; де дозволяється туризм [44].

1.3 Методологія і методика дослідження

Розвиток туристської діяльності формується під впливом багатьох умов і тому ефективність розвитку туризму залежить від багатьох складових. Оптимальний варіант не завжди вдається визначити одним яким-небудь методом: у кожному випадку використовується той метод, що краще вирішує пропоновані задачі.

Методи, які використовуються для обґрунтування розвитку і розміщення туристської діяльності, охоплюють аналіз статистичних матеріалів, картографічний метод, описовий, порівняльно-географічний, математичний, суспільно-географічного районування та експедиційний [34].

При дослідженні територіальної організації туристичної галузі регіону можна виділити кілька етапів:

1. Підготовчий, коли обирається об’єкт дослідження, конкретизується його предмет та основні завдання, які необхідно розв’язати в ході виконання роботи. На цьому етапі було використано такі загальнонаукові методи досліджень: літературний, історичний, порівняльно-географічний.

Літературний метод дає можливість дослідити існуючі наукові розробки з даної проблематики, він забезпечує дослідника з уже відомими напрацюваннями в галузі туризму.

Історичний метод передбачає розгляд суспільно-географічних явищ і процесів у їх еволюційному розвитку та динаміці.

Серед методів сучасної економічної географії важливе місце займає порівняльно-географічний метод, який дає можливість співставляти між собою різні моменти щодо розвитку суспільно-географічних процесів і явищ. Допомагає виявити їх спільні та відмінні риси, вивчати причини розбіжностей. Цей метод застосовується на усіх етапах дослідження.

2. Експедиційний, в результаті якого робиться польовий збір інформації, він ґрунтується на основі збору статистичної інформації, яка розкриває діяльність і сучасний стан туризму. Аналіз статистичних матеріалів дозволяє вивчити територіально-економічні туристські об’єкти і явища [53].

3. Головний етап дослідження заключається в обробці зібраних матеріалів. На цьому етапі широко використовуються наукові методи, такі як порівняльно-географічний, загальнонауковий, математичний, картографічний. На цьому етапі застосовуються математичні методи обробки зібраних матеріалів та інформації (метод співставлень, групувань, графічний метод).

На основі опрацьованих результатів може здійснюватися ілюстративний показ дослідження (використання картографічного методу) і можуть застосовуватися методи суспільно-географічного районування, систематизації тощо.

Для картографічного методу характерним є зображення даних у вигляді картосхем, діаграм, графіків.

Дослідження вимагає побудови серії картосхем, які відображають територіальну організацію туристичної галузі досліджуваного регіону.

4. Заключний етап (підсумковий) має на меті сформулювати результати досліджень у вигляді висновків, узагальнень, ілюстрацій. На підсумковому етапі широко використовуються методи систематизації і узагальнення, які мають загальнонауковий характер.

2 МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ ЯК ОДИН З НАПРЯМКІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

2.1Вплив процесів глобалізації на розвиток міжнародного туризму

За післявоєнні десятиліття міжнародний туризм швидкими темпами розвивається на всій планеті. Поширення сучасного міжнародного туризму відрізняється значною територіальною нерівномірністю. У самому загальному виді вона відбиває різні рівні соціально-економічного розвитку Півночі й Півдня (Центра й Периферії світового господарства). Так, відповідно до наявних розрахунків, на постіндустріальні країни нині доводиться 57% всіх туристичних прибуттів, на країни, що розвиваються, з перехідною економікою-13% [17].

Глобалізація–складний,багатофакторний, об’єктивний, не підлягаючий, рівнозначній оцінці процес. Це – протирічне явище, яке одночасно поєднує в собі взаємопов’язані процеси.

Глобалізація відіграє важливе значення у розвитку сучасної економіки і соціальних відносин. Одним із напрямків цього процесу є міжнародна міграція. В даному контексті до неї відносяться – міграція міжнародного туризму та міграція трудових ресурсів, які забезпечують недостачу робочої сили на ринку праці, що пов’язані з туристичною галуззю господарства країн світу.