Дипломная работа: Вплив фізичних вправ на розумову працездатність учнів середнього шкільного віку
1) регулюючі системи – центральна нервова система , вегетативна нервова система і гормональна – гуморальна система;
2) система вегетативного забезпечення м'язової діяльності – системи дихання , крові і кровообігу;
3) виконуюча система – руховий ( периферично нервово - м'язовий ) апарат.
При виконанні будь – якої вправи відбувається функціональні зміни у стані нервових центрів , які керують м'язовою діяльністю і регулюючих її вегетативне забезпечення. При цьому найбільш чутливі до втоми будуть коркові нервові центри. Проявляннями центральної – нервової втоми будуть порушення в координації функції , як виникає відчуття втоми.
1.3 Функціональні можливості організму людини
Не надійтесь на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою.
М.М.Амосов.
До теперішнього часу ведуться суперечки про те, які якості визначають фізичну підготовленість людини. Найбільш відомі фахівці в галузі здорового способу життя (Г.Гілмор, А.Лідьяр, М.Амосов) пов'язують процес зміцнення здоров'я з розвитком витривалості. Саме в процесі розвитку цієї фізичної якості підвищуються функціональні можливості серцево-судинної і дихальної систем, відповідальних за постачання організму киснем, розширюються резервні можливості печінки, нирок, збільшується капіляризація м'язів, покращується стійкість до несприятливих зрушень у внутрішньому середовищі організму і зовнішнього впливу.
Відомий французький професор Юшар писав : «Викликає захоплення людське серце з його дивовижним і досконалим механізмом, перший рух якого передує народженню, а останній удар сповіщає про смерть». За 70 років життя серце робить біля 3 мільярдів скорочень. Для порівняння – двигун сучасного лекового автомобіля до капітального ремонту може зробити 500-600 мільйонів обертів. Таким чином кількість скорочень серця майже в6 разів перевершує кількість обертів колінвалу двигуна. А проте, якраз серце є «найслабшою ланкою» в організмі людини. По-перше, серцене парний орган, в той час як всі життєво важливі органи парні. Людина може жити з однією долею легенів або з однією ниркою, а відмова від роботи навіть невеличкої ділянки серця ставить організм під загрозу смерті. Головне призначення серця – забезпечувати кровообіг в усіх тканинах організму. Практично серце є унікальною живою помпою, потужність якої залежить від того, з якою частотою воно може скорочуватись і скільки крові може виштовхнути за одне скорочення (ударний об'єм). Чим більшу кількість крові здатне перекачати серце, тим краще воно зможе постачати до працюючих тканин і органів поживні речовини і виводити із них продукти обміну. У добре тренованих спортсменів з високим рівнем розвитку витривалості пульс в спокої може бути низьким- 30-35 уд./хв. Отож серце добре тренованої людини для забезпечення нормальної життєдіяльності організму здійснює вдвічі менше скорочень і, відповідно, повільніше зношується.
Якщо припустити, що на протязі 50 років ви будете підтримувати високу тренованість серця, то неважко підрахувати який запас функціональної міцності воно буде мати і наскільки повільніше буде зношуватись.
При помірному фізичному навантаженні пульс швидко підвищується і на протязі 1-2 хв. досягає відповідного рівня, а потім може утримуватись на ньому досить тривалий час. При підвищенні інтенсивності фізичного навантаження пульс також досить швидкоі практично лінійно підвищується.
Мал.1. Залежність ЧСС від величини фізичного навантаження (схема)
Оскільки в більшості видів діяльності (виробничій, спортивній) тяжко визначити реальну інтенсивність навантаження, більшість фахівців в галузі фізіології тренування радять визначити її по ЧСС. При максимальному напруженні у 10-річних дітей пульс досягає 220-230 уд/хв, у 20-річних – біля 200 уд/хв, а у 60-річних – приблизно 160 уд/хв. Граничні показники ЧСС у тренованих людей приблизно на 20 % вищі, ніж у нетренованих. Таким чином у тенованих людей в спокої серце працює економніше (рідше скороується), а в екстремальних умовах воно скорочується з більшою частотою, ніж у нетренованих.
Іще більші розбіжності між тренованим і нетренованим серцем спостеріагються в кількості крові в одному серцевому викиді, відповідно 150-200 і 40-60 мілілітрів. Нетреноване серце на зростаюче навантаження відповідає різким збільшення ЧСС і в меншій мірі – збільшенням ударного об'єму, а добре треноване – навпаки, в більшій мірі – збільшенням ударного об'єму і в меншій – зростанням ЧСС.
Об'єм крові в організмі дорослої людини складає 4-6 літрів. В спокої серце перекачує 4-5 літрів крові на хвилину. У добре тренованих людей цей показник складає 5-6 літрів. При високоінтенсивному фізичному навантаженні серце спортсменів, які займаються розвитком витривалості, здатне перекачувати до 40 літрів крові за 1 хвилину, в той час як серце нетренованої людини тільки 6-8 літрів, тобто резерви серця добре тренованої людини в 4-5 разів вищі, ніж у нетренованої. Наскільки це важливо, буде видно із наступного прикладу. Уявіть собі, що добре тренована людина, серце якої має потужність 40 літрів на хвилину, тяжко захворіла. Різке підвищення температури до 40 градусів і навіть більше, призводить до одноразового збільшення потреби організму в кисні. Але для організму такої людини це не страшно. Її серце здатне витримати і 4-5 разове збільшення навантаження. А що може статися з людиною, у котрої нетреноване серце, максимум продуктивності якого – 6-8 літрів крові на хвилину ? Його тканини почнуть задихатися від нестачі кисню. Хвороба буде проходити значно важче, виникнуть ускладнення з боку інших органів, які в свою чергу ляжуть ще більшим навантаженням на серце. Про наслідки легко здогадатися. Людина помре від «ускладнення з боку серця».
Одне з багатьох призначень крові – транспортувати кисень від легенів до працюючих клітин, а від них – вуглекислий газ до легенів. Із легенів вуглекислий газ виводиться разом з видихнутим повітрям. Необхідною умовою для того, щоб кров могла циркулювати і надходити до всіх ланок організму, є відповідний кров'яний тиск. Коли лівий шлуночок серця скорочується і виштовхує кров до аорти, тиск крові у 20-річної людини дорівнює 120 міліметрам ртутного стовпчика.у людей похилого віку тиск вищий, і може становити 130-140 мм рт.ст. у великих венах поблизу серця тиск близький до нуля, і навіть може бути від'ємним. Ця розбіжність і тиску необхідна для того, щоб кров поступала до тканин і органів, а від них назад до серця. В фазі серцевого розслаблення тиск крові в аорті знижується приблизно до 70-80 мм рт.ст.
Суттєву допомогу серцю в перекачуванні крові здійснює м’язова система. Не дивлячись на свою дивовижну працездатність , серце не змогло б упоратись з величезною роботою по перекачуванню крові, лімфи і тканинної рідини без помічників, особливо при великих фізичних навантаженнях.
У спортсменів, які займаються циклічними видами спорту,пов’язаними з переважним проявом витривалості, показники роботи м’язових насосів сягають 60 мм рт. ст.
Під час досить інтенсивного навантаження внаслідок накопичення кисневого боргу може виникнути велика задишка.
Систематичні заняття фізичними вправами сприяють нормалізації зсідаючих і протизасідаючих систем крові.
Одним із об’єктивних критеріїв здоров’я людини є рівень фізичної працездатності. Висока працездатність є показником міцного здоров’я, і навпаки, низькі її значення розглядаються як фактор ризику для здоров’я.
В побутовій і виробничій діяльності фізична працездатність найбільш тісно пов’язана з витривалістю. Чим менше стомлюється людина при виконанні досить тяжкого фізичного навантаження і чим вища стійкість її організму до несприятливих зовнішніх впливів, тим, за інших рівних умов, більшу кількість роботи вона виконує.
В останні десятиріччя в більшості розвинутих країнах світу широко розгорнулась компанія «фізична культура на виробництві». Її першопричина має економічний характер. Вкладати гроші в зміцнення здоров’я виявилось набагато вигіднішим, ніж в лікуванні захворювань.
При доборі вправ для фізкультурних пауз необхідно також подбати про усунення застійних явищ, які виникають в різних ланках організму при виконанні робочих операцій.
1. 4 Фізіологічна характеристика дітей середнього шкільного віку
Середній шкільний вік охвачує дітей у віці від 12 до 15 років. (5-8 класи).
Середній шкільний вік характеризується інтенсивним розвитком росту і збільшенням розмірів тіла. Річний приріст довжини тіла досягає 4-7см головним чином за рахунок збільшенням довжини ніг. Маса тіла прибавляється щорічно на 3-6 кг. Найбільш інтенсивний темп росту хлопчиків відбувається у 13-14 років, коли довжина тіла збільшується за рік на 7-9 см. А у дівчат інтенсивне збільшення росту відбувається у 11-12 років.
У підлітковому віці швидко ростуть довгі губчасті кістки верхніх і нижніх кінцівок, прискорюючи ріст хребців у висоту. Хребет підлітка дуже рухливий. Великі м'язові навантаження, прискорюючи процес окостеніння, можуть затримувати ріст трубчастих кісток у довжину.
У цьому віці швидкими темпами розвивається і м’язова система. З 13 років різкий стрибок в збільшенні загальної маси м’язів, головним чином за рахунок збільшення товщини м'язових волокон м'язова маса особливо інтенсивно наростає у хлопців в 13-14 років, у дівчат – 11-12 років.
Спостерігаються суттєві зміни у період статевого дозрівання хлопців і дівчат. Період статевого дозрівання у дівчат наступає на 1-2 рік раніше, ніж у хлопців. В одному класі навчаються учні з різним ступенем статевого дозрівання, а послідовно, з різними функціональними адаптаційними можливостями. Звідси видно, що у підлітковому віці набирає особливу актуальність проблема індивідуального навчання в умовах колективних форм виховання.
У підлітків на фоні морфологічної і функціональної незрілості серцево-судинної системи, а також продовженого розвитку центральної нервової системи особливо помітно виступає незавершеність формування механізмів, регулюючих і координуючих різні функції серця і судин. Тому адаптаційні можливості системи кровообігу у дітей середнього шкільного віку при м'язовій діяльності значно менша, чим у юнацькому віці. Їх система кровообігу реагує на навантаження менш економніше. Повного морфологічного і функціонального вдосконалення серце досягає лише до 20 років.
У період статевого дозрівання у підлітків спостерігаються найбільш високий темп розвитку дихальної системи. Об’єм легенів у віці з 11 до 14 років збільшується майже у 2 рази, значно підвищується хвилинний об'єм дихання і росте показник життєвої ємкості легень(ЖЕЛ): у хлопців – з 1970 мл (12 років) до 2600 мл (15 років); у дівчат - з 1900 мл (12 років) до 2500 мл (15 років).
Режим дихання у дітей середнього шкільного віку менш ефективний, чим у дорослих . За один дихальний цикл підліток споживає 14 мл кисню, у той час як дорослий 20 мл. Підлітки менше чим дорослі, здатні затримувати дихання і працювати в умовах не достатку кисню. У них швидше, чим у дорослих знижується насищення крові киснем.