Контрольная работа: Визначення стратегічного менеджменту

1. Визначення стратегічного менеджменту

Поняття «стратегія» використовується досить давно і в більшості підручників тлумачиться як: Плани вищого керівництва щодо досягнення довгострокових результатів, які відповідають цілям і завданням організації. Але це поняття не задовольняє тих вимог, які ставлять час і бізнес. Так, І. Ансофф трактує стратегію як набір правил для прийняття рішень, якими керується фірма в своїй діяльності:

1) Правила, які використовуються для оцінки діяльності фірми сьогодні і в майбутньому. Якісною стороною виступають орієнтири – цілі, до яких прагне фірма. Засобом, що слугує для досягнення цих цілей, і є стратегія. Стратегія та орієнтири можуть заміняти одне одного як в окремі моменти часу, так і на різних рівнях організаційних структур.

2) Правила, за якими встановлюються відносини та процедури в фірмі.

3) Правила, за якими фірма здійснює свою поточну діяльність.

Стратегічний менеджмент (Стратегічне управління) – це процес оцінки зовнішнього середовища, формулювання організаційних цілей, ухвалення рішень, направлених на створення і утримання конкурентних переваг, здатних забезпечити бізнесу прибуток в довгостроковій перспективі.

Стратегічний менеджмент – це, перш за все безперервний процес, а не одноразове зусилля по розробці стабільного стратегічного плану. Він починається з оцінки ситуації зовні і усередині компанії, вироблення можливих напрямів застосування сил компанії, вибору якнайкращою з виявлених альтернатив і розробки докладного тактичного плану, направленого на поетапне здійснення вибраної стратегії.

Стратегічне управління можна визначити як систему управління організацією за умов нестабільного, швидкозмінного середовища, що забезпечує динамізм, адаптованість і конкурентоспроможність розвитку.

І. Ансофф розглядає стратегічне управління як систему, що складається з двох підсистем, які взаємодоповнюють одна одну:

• аналіз і вибір стратегічної позиції;

• оперативне управління в реальному масштабі часу.

Стратегічне управління організацією являє собою комплексний процес, який охоплює розробку стратеги розвитку організації, реалізації стратегії, стратегічний контролінг.

Система управління організації має дві основні підсистеми – стратегічне управління, пов'язане з розвитком стратегічного потенціалу організації, та оперативне управління, яке орієнтується на досягнення прибутку в короткостроковій перспективі.

Ці дві підсистеми органічно пов'язані між собою та доповнюють одна одну, оскільки будь-які стратегічні плани та програми, без конкретних оперативних заходів з їх реалізації залишаються лише сподіваннями. Разом з тим, кожна з цих підсистем має свої відмінності та особливості.

Так, основною метою стратегічного управління є вибір і забезпечення стійкої конкурентної позиції, яка забезпечить життєздатність організації в змінному середовищі, потенціал для подальшого розвитку. Оперативне управління має на меті раціонально використовувати чинну стратегічну позицію організації для забезпечення короткострокових сьогоднішніх цілей, отримання прибутку, що буде достатнім для подальшої реалізації стратегічних цілей.

У процесі стратегічного управління виявляється необхідність проведення стратегічних змін в організації, утворення організаційної архітектоніки, що відповідатиме рівню цих змін. Оперативне управління спрямоване на визначення й реалізацію конкретних оперативних завдань, мотивацію, координацію зусиль та контроль дій виконавців встановлених завдань.

Стратегічне управління орієнтується на зовнішнє середовище, тому в ролі критеріїв ефективності організації в довгостроковій перспективі розглядає досягнення балансу організації з ним. Це твердження базується на тому, що нинішня організація являє собою відкриту для впливу зовнішнього середовища соціально-економічну систему. її ефективність у довгостроковій перспективі визначається не лише конкурентною позицією на ринку, а й місцем у зовнішньому середовищі взагалі, здатністю знайти компроміс з різними складовими свого бізнес-середовища. Оперативне управління в ролі критеріїв ефективності розглядає прибутковість організації впродовж короткострокового періоду та раціональне використання наявного потенціалу організації.

До характерних рис системи стратегічного управління належать такі:

a) цілісність – усі елементи системи слугують досягненню загальних цілей, що постають перед організацією впродовж довгострокового періоду;

b) адаптивність – стратегічне управління має забезпечити реакцію організації на зміни в зовнішньому та внутрішньому середовищі;

c) складність – залежно від об'єкта вирізняють певні рівні стратегічного управління;

d) наявність особливої методології – сукупність методів, що застосовуються в процесі розробки та реалізації стратегії;

e) наявність інформаційної стратегічної інформації, що застосовується під час обґрунтування та прийняття стратегічних рішень;

f) управлінський потенціал організації;

g) високо компетентні стратегічні менеджери, здатні приймати стратегічні рішення за умов швидких змін у зовнішньому оточенні;

h) базування на стратегічних управлінських рішеннях, що ухвалюються з метою збереження та посилення конкурентних переваг організації;

i) представляє собою еволюційний етап розвитку систем управління організацією, що охоплює певні їхні елементи.

Функції управління по Файолю, які покладені в основу класичної (функціональної) організаційної структури:

- Технічна функція (виробництво продукції);

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--