Курсовая работа: Алгоритм вибору найкращого варіанту гнучкої виробничої системи

– дохід, який отримується від обслуговування однієї заготівки на верстаті (6,9гривень);

- стандартна ємність накопичувача (10 заготівок).

Для досягнення цієї мети потрібно вирішити такі задачi:

– визначити проблеми та проблематики;

– виявити та побудувати деревоцілей:

– виконати декомпозицію ГВС;

– виконати агрегування ГВС;

– побудувати математичну модель ГВС;

– визначити критеріїякості ГВС;

– визначити оптимальний варіант ГВС.

1 Опис та структура ГВС, постановка задачі і виявлення цілей

1.1 Опис ГВС

В системному проектуванні виникають нові задачі, які можна розв'язувати новими системними методами - за допомогою системного аналізу [2].

Системний аналіз — це методологія дослідження об'єктів за допомогою представлення їх у якості систем та аналізу цих систем. Вона є ефективним засобом вирішення складних, не досить чітко сформульованих проблем. У задачах системного аналізу будь-який об'єкт розглядається не як неподільне ціле, а як система взаємопов'язаних складових частин (елементів), їх властивостей та якостей. Системний аналіз можна звести до уточнення проблематики, її декомпозиції щодо сукупності проблем, які розв'язуються шляхом деталізації цілей, побудови методів досягнення цих цілей за допомогою математичних та інших методів [2]. Головною концепцією системного аналізу є системний підхід, тобто методологія вирішення складних проблем. Важливе значення має кількісна оцінка різних властивостей, характеристик.Однією з таких виробничих складних систем є гнучка виробнича система. Гнучка виробнича система (ГВС) - це виробнича система зі складною структурою, що у свою чергу має різні функції і взаємозв'язки між підсистемами. Робота усіх компонентів такої системи координується як єдине ціле системою керування, що забезпечує швидку зміну програми функціонування технічних засобів системи, при зміні об'єкту виробництва.Виробнича система повинна добре адаптуватися до нових умов для того, щоб параметри функціонування виробничого процесу були постійно на потрібному рівні. Цю властивість називають гнучкістю. ГВС складається із таких підсистем: технологічної, транспортної, забезпеченя інструменту, контролю якості, складської та управління, які зображені на рисунку 1.

Технологічна підсистема -це сукупність взаємозв’язаних технологічних машин,які здійснюють формоутворення деталі в автоматичному режимі.

Транспортна підсистема -це транспортні та накопичувальні пристрої,які здійснюють міжопераційне зберігання та доставку заготівок, вироблених деталей та ін.до основного технологічного обладнання та складу.

Підсистема забезпечення інструментом - забезпечує переміщення інструменту, збері

гання та налагодження інструменту, відновлення інструменту, очищення інструменту,

зборка інструменту; контроль за станом крайок інструментів, що ріжуть та ін.

Підсистема контролю - забезпечує зберігання інформації про виготовлені вироби, налагодження контрольно-вимірювальних пристроїв, своєчасне виявлення браку, операційний та приймальний контроль якості, видачу інформації з результатів контролю в систему керування.

Складська підсистема - забезпечує постачання технологічної підсистеми напівфабрикатами в підготовленому для транспортування виді та їх зберігання.

Підсистема управління - здійснює оптимальне управління роботою технологічної підсистеми; управління підсистемами - транспортною, складською, інструментозабезпечення, контролю якості; оперативне планування завантаження обладнання; оперативний облік випуску та якості продукції; зберігання керуючих програм в довгостроковій та оперативній пам'яті ЕОМ; автоматизація контролю й коректування керуючих програм; збір, первинна переробка та зберігання технічної та технологічної документації в ЕОМ; розрахунок техніко-економічних показників роботи гнучкої виробничої системи; вихід зі збійних ситуацій за допомогою налагоджувальних команд та ін.[1]

Рисунок 1 – Структурна схема ГВС

1.2 Опис проблем

Аналіз сучасних виробничих систем свідчить про те, що, незважаючи на різноманітність продукції та технологій її виготовлення, ці системи мають низку спільних тенденцій і проблем у своєму розвитку.

Проблема - це незадовільний стан системи, який за допомогою деякої методології треба вирішити.

Проблематика - це сукупність інших проблем, які пов'язані з проблемою, яка потребує вирішення.

Рішення проблеми отримання максимального прибутку може полягати в удосконаленні технологічного процесу, реконструкції управляючої системи, введенні новітніх технологій або переході на нові види виробництва. Ефективність можна збільшити за рахунок введення технологій більш високого рівня, збільшення вимог до обслуговуючого персоналу та встановлення жорсткого контролю за якістю виконання усіх дій виробничого процесу та ін. Ще одним дуже ефективним способом підвищення рентабельності підприємства є перетворення його на гнучку виробничу систему.