Курсовая работа: Аналіз рентабельності банка

Третя група охоплює параметри рентабельності витрат. Показники можуть бути обчислені стосовно до окремих елементів витрат (спожиті основні засоби, матеріали, сировина і т.д.) і собівартості в цілому. Найбільше застосування одержали рентабельність виробу і продукції.

Четверта група показників формується в залежності від різновидів одержуваного ефекту - прибутку (збитку). Остання має кілька видів, у тому числі: прибуток одного виробу, прибуток випуску виробу, прибуток товарної продукції, прибуток реалізованої продукції, інший прибуток, прибуток року, чистий прибуток. Усі вони знаходяться в тісному взаємозв'язку і залежності.

Нарешті, останній вид рентабельності, обумовлений по чистому прибутку (прибуток року за мінусом податкових платежів), відбиває як діяльність економічного суб’єкту, так і стан його фінансових взаємин з державою. Обов'язковий-примусовий характер останніх може звести нанівець весь ефект підприємництва, а тому має надзвичайно важливе значення при формування інвестиційної політики економічних суб'єктів. Тут може бути розрахована ціла група параметрів, негативної для економічного суб'єкта рентабельності, обумовлених відношенням окремих видів і всієї сукупності податкових платежів до різних елементів ресурсів (капітал, активи), витрат (витрати виробництва і реалізації) і фінансових результатів (виручка, прибуток).

Особливу роль у фінансовому менеджменті відііграє п'ята група рентабельності, що відбиває різні управлінські фази підприємницької діяльності: планову, поточну і заключну. Найбільші значення і складність представляють розрахунки планових показників. Від ступеня їхньої обґрунтованості і вірогідності залежать як ухвалення рішення про реалізацію інвестиційних проектів, так і кінцеві результати підприємницької діяльності.

Остання шоста група показників розраховується в залежності від термінів функціонування економічних суб'єктів: день, тиждень, місяць, півріччя, рік. Ці параметри необхідні при фінансовому аналізі стану і перспектив розвитку як окремих сторін, так і підприємницької діяльності в цілому.

Комплексне використання розглянутих вище параметрів рентабельності повинне стати невід’ємною складовою частиною фінансового менеджменту всіх економічних суб'єктів. Особливо велика його роль на базовому рівні економіки - комерційному банку. При цьому невід'ємною умовою повноцінного аналізу рентабельності в сучасних умовах є комп’ютерна обробка всіх соціально-економічних і виробничих параметрів інформаційного нормативної системи функціонування організацій.

1.2.Методичні підходи до аналізу рентабельності банку. Напрямки та показники аналізу

Зміст банківського аналізу полягає у підготовці матеріалів для прий­няття своєчасних управлінських рішень з поточної чи прогнозної діяльності ко­мерційного банку. Такий звіт можна скласти за результатами оцінки діяльності об'єкту управління шляхом виміру впливу факторів на його відхилення від зада­них параметрів, встановлення причин відхилень і виявлення резервів.

Аналізуючи баланс банку, застосовують:

1. Прийом порівняння , який дає змогу визначити причи­ни й рівень динамічних змін та відхилень за статтями на ліквідність банку і прибутковість його операцій, а також ви­значити резерви підвищення дохідності останніх.

2. Прийом групування , застосувавши який, шляхом систе­матизації даних балансу можна розібратись у суті аналізова­них явищ і процесів.

3. Метод коефіцієнтів , за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу.

4. Графічний прийом, який дає змогу комплексно (візуально) оцінити динаміку окремих показників і структурні зміни.

За періодичністю проведення аналіз поділяють на:

· щоденний;

· щотижневий;

· місячний;

· квартальний;

· річний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділя­ють на:

· повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв'язки;

· тематичний, коли з метою поліпшення окремих на­прямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло пи­тань.

За метою і характером розрізняють :

· попередній аналіз, який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків, з'ясувати, чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші операції;

· оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи, щоб підтримувати на належному рівні нор­мативи та інші показники, а також одержувати достатній прибуток;

· остаточний (подальший) аналіз, необхідний для визначен­ня ефективності роботи комерційного банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності:

· перспективний аналіз, що застосовується для прогнозу­вання очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибо­ру нових видів операцій та визначення внутрібанківської політики.

Залежно від об'єкта аналіз поділяється на шість видів:

- функціональний аналіз дає змогу з'ясувати спеціалізацію, місце установи в системі розподілу банківських послуг, фор­ми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами систе­ми, а також допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів де­позитів і кредитів, частки міжбанківських операцій у загаль­ному обсязі ресурсів і вкладень.

Мета функціонального аналізу — виявити можливості щодо підвищення прибутку ' від банківських операцій та їх ліквідність, її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;