Курсовая работа: Армія і суспільство

- верховенства прав, неухильного дотримання вимог законодавства;

- розмежування функцій і повноважень політичного керівництва воєнною організацією держави та професійного військового управління Зброй­ними Силами України, унеможливлення дублювання їхніх функцій;

- взаємодії і відповідальності органів державної влади та органів військового управління за здійснення оборонної політики;

- деполітизації та деідеологізація контролю. Службові /посадові/ особи, здійснюючи функції контролю у сфері оборони не можуть бути зв’язані рішеннями політичних партій чи громадських організацій;

- прозорості видатків на національну безпеку;

- здійснення діяльності ЗС України на принципах єдиноначальництва і суворої дисципліни;

- відкритості для суспільства інформації про діяльність ЗС України, яка не становить державну таємницю;

- відповідальності посадових осіб за своєчасність, повноту і достовірність інформації, що надається, та за реагування на звернення громадян, громадських організацій, виступи ЗМІ.

Стаття 5 Закону визначає предмет цивільного контролю у сфері оборони і безпеки, тобто те, що підлягає цивільному контролю: хід виконання програм реформування ЗС України, вирішення проблем соціальної і професіональної адаптації військовослужбовців, стан військово-патріотичного виховання молоді, підготовка громадян до захисту Батьківщини, дотримання вимог Конституції та законів України стосовно прав і свобод громадян, які перебувають на службі в Збройних Силах України, стану правової і соціальної захищеності осіб, які підлягають призову на військову службу, проходять військову службу або знаходяться в запасі, а також звільнених з військової служби та членів їхніх сімей тощо.

Система цивільного контролю над воєнною організацією держави складається з :

- парламентського контролю;

- контролю, здійснюваного Президентом України;

- контролю з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

- контролю а боку судових органів та нагляду з боку органів прокуратури;

- громадського контролю.

Суб ’ єктами цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави є:

- Верховна Рада України;

- Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

- Президент України;

- Рада національної безпеки і оборони України;

- Кабінет Міністрів України;

- центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом;

- органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

- прокуратура У країни;

- судові органи України;

- громадяни України та громадські організації, утворенні відповідно до Конституції України;

- засоби масової інформації.

Разом а тим, Закон визначає особливості та обмеження у здійсненні контролю. Йдеться про те, що суб’єкти цивільного контролю здійснюють свої повноваження в сфері контролю з дотриманням встановленого законодавством України режиму доступу до інформації, яка віднесена до держав­ної таємниці, а також обмежень, встановлених законом для захисту стратегічних інтересів держави, у тому числі в разі введення надзвичайного і воєнного стану.

Оперативні та мобілізаційні плани ЗС України, інших військових формувань контролю з боку громадян та громадських організацій не підлягають.