Курсовая работа: Армія і суспільство

Особливе місце в здійсненні демократичного цивільного контролю займають засоби масової інформації.

2 . Роль засобів масової інформації в політичному житті суспільства. Форми взаємозв’язку армії та засобів масової інформації.

Найважливішим інститутом політичної системи є засоби масової формації /ЗМІ/, які в останній час все частіше навивають „четвертою владою”. ЗМІ забезпечують суб’єктам політики великі можливості для реалізації мети політики, служать певним соціальним силам, виступають могутнім фактором обґрунтування необхідних для політичних лідерів сил, базою, основою політичних відносин.

Засоби масової інформації виступають одним з важелів здійснення політичної соціалізації особистості; за допомогою різних методів і способів допомагають людині формувати свою політичну орієнтацію і погляди на явища навколишнього світу. Колективний характер цілей, які реалізуються в політики вимагають їх обов’язкового усвідомлення громадянами, координацію їх поведінки. Не випадково Елвін Тофлер в книзі „Метаморфози влади” стверджує, що в тріаді влади – сила, багатство, знання в майбутньому значно зростає вага знань. Він включає в поняття „знання” не тільки інформацію, різноманітні данні, уявлення і зразки, але і засоби передачі знань /засоби комунікації/.

Таким чином засоби масової інформації є установи, які створюють­ся для того, щоб збирати, обробляти та передавати різноманітну інфор­мацію за допомогою спеціальних друкованих і технічних засобів. До ЗМІ, або ж мас-медіа відносяться: друковані періодичні видання/ газети, журнали, тощо / і електронні носії інформації /радіо, телебачення, Інтернет видання/. Роль, яку відіграють ЗМІ є набагато важливішою, ніж це може здатися на перший погляд. Індикатором того, що ЗМІ дійсно ма­ють великий вплив на суспільство, можуть бути численні мовні штампи, якими їх наділено протягом минулих десятиріч: „четверта влада”, „ланцюговий пес демократії”, „великий арбітр”, „очі та вуха суспільства” тощо.

У суспільстві, що орієнтується або ж побудоване на засадах демократії, ЗМІ відіграють наступні основні функції:

Функція розповсюдження демократії. Для більшості громадян ЗМІ є найважливішим джерелом інформації про діяльність органів дер­жавної влади, події та процеси, що відбуваються у власному суспіль­стві та і світі. Якість ЗМІ визначається рівнем об’єктивності та аналітичного підходу журналістів до презентації фактів у своїх публіка­ціях. В той же час у демократичному суспільстві читач повинен критич­но оцінювати подання на його розгляд інформації, переосмислювати її робити власні висновки.

Функція нагляду за діяльністю органів державної влади. У більшості сучасних країн при вирішенні астрономічної кількості поточних суспільних проблем перевага, як правило, надається представницькому варіанту демократії , коди громадяни доручають державному, апарату забезпечувати власні права та свободи від імені та з метою захисту їх інтересів. Таким чином, зазвичай представницька демократія функціо­нує ефективніше за „демократію участі”, при якій громадяни беруть безпосередню участь в управлінні державними справами. Конструктив­ною рисою представницької демократії повинні бути швидкість, ефек­тивність та якість здійснень повноважень представниками державному апарату. За умов відсутності контролю за їх діяльністю представниками державної влади у ряді випадків здатні до зловживання наданими їм повноваженнями. Тому у демократичному суспільстві мас-медіа постають „ланцюговим псом” „великим арбітром”, виконуючи функцію нагляду за діяльністю органів державної влади, попереджаючи розгул корупції та, як наслідок цього відродження демократії.

Функція зв ’ язку громадського суспільства з владою. Дана функція великою мірою перегукується з двома попередніми. Так, у демок­ратичному суспільстві ЗМІ сприяють активному залученні громадян до процесу управління громадськими та державними справами. Велика кіль­кість ЗМІ не тільки доносить до читачів інформацію про діяльність ор­ганів державної влади, але й дає громадянам змогу висловлювати свою думку щодо згаданої діяльності. Саме мас-медіа є інструментом „зворотного зв’язку” між громадянами і державною владою.

Функція забезпечення плюралізму думок . В інформаційному просторі нашої демократичної держави діє доволі значна кількість засобів масової інформації. Вони можуть бути диференційованими за різними критеріями: рівнем науковості, колом читачів і глядачів, територією поширення, темами, що висвітлюються, складом засновників та формою вла­сності /державні, приватні, „змовницькі” тощо/. Різноманіття пред­ставлених перед споживачами носіїв інформації є ознакою плюралістич­ності держави та суспільства. За таких умов громадянин має можливість охопити проблеми та явища з різних, іноді протилежних боків і на та­кій основі об’єктивно отримати інформацію. Наявність у державі опози­ційних до державної влади ЗМІ є ознакою її демократичності. Завдяки конкурентній боротьбі між владними фінансово-політичними структурами та вільними ЗМІ суспільство в кінцевому результаті отримує правдиву інформацію про стан у державі та її політику. Недопустимим є панування та засилля державних ЗМІ, які прагнуть представити діяльність органів державної влади у вигідному для останніх світлі. Проте з ін­шого боку, діяльність таких ЗМІ є необхідною для донесення до громад­ськості офіційної інформації державних органів, яку ЗМІ іншої форми власності часто відмовляються доводити до громадян. Для ефективного виконання державної функції ЗМІ необхідне відповідне демократичним принципам правове забезпечення їх діяльності, що дало б можливість пресі бути „вільною” до необхідної межі в той же час відповідальною за подану нею інформацію.

Функція підвищення політичної культури громадян. Презентую­чи перед споживачами інформацію та подаючи власний погляд на пробле­ми, ЗМІ сприяють активності даних споживачів як громадян. У період сус­пільних та державних криз часто самі ЗМІ є „дзвоном”, що будить сві­домість індивідів як громадян, закликаючи останніх брати активну участь в управлінні державою.

Таким чином, роль мас-медіа у демократичному суспільстві випливає з тих функцій, які вона виконує в ньому. ЗМІ допомагають побудувати „відкрите суспільство” /Б. Рассел, К. Поппер, Дж. Сорос/, що ґрунтується на засадах самозбереження та безпеки нації, на визнані самоцінності особистості людських спільнот. Отже, у відкритому суспільстві і ЗМІ мають бути вільними, тобто саме вони мають забезпечувати прозорість державних, політичних, економічних та культурних інституцій для гро­мадського суспільства. В цьому їх унікальна та виняткова роль. Вільні ЗМІ та демократичне суспільство взаємовпливають один на одного. Вільні ЗМІ допомагають утвердженню демократичного суспільства, останнє в свою чергу, забезпечує подальший їх розвиток.

У разі збалансованого виконання перерахованих функцій витікають обґрунтовані підстави вважати інформаційну сферу держави і сус­пільства вільною. У більшості країн світу /у тому числі і в Україні/ свобода мас-медіа забезпечується законодавче. У демократичному сус­пільстві держава надає правові гарантії ЗМІ на широту діяльності у межах, визначених законом. Свобода ЗМІ залежить від того, наскільки широкими є дані межи.

Свою функцію донесення інформації до її споживача ЗМІ особливо динамічно виконують під час проведення виборчих компаній. Зазначимо, що їх роль у цей період залежить від значної кількості факторів, у першу чергу від залученого інтелектуального потенціалу та рівня їх фінансово-матеріального забезпечення. Помітну роль відіграють націо­нальні традиції, особливості історичного шляху народу, рівень струк­турованості громадського суспільства, тощо. Віра та спосіб залученим того чи іншого ЗМІ до передвиборчої компанії /як і висвітлення інших подій/ великою мірою залежить від того, до якої класифікаційної кате­горії він відноситься.

Умовно можна виділити наступні категорії мас-меді:

„Уповноважені”, тобто ті телерадіокомпанії та редакції пе­ріодичних друкованих видань, засновниками яких є державні чи муніципальні органи, організації, установи або ж ті, які повністю чи част­ково фінансуються за рахунок коштів, виділених із державного чи міс­цевого бюджету. „Уповноважені” ЗМІ несуть основні навантаження у сфері інформаційного забезпечення передвиборної компанії. Вони виконують завдання забезпечення зареєстрованим кандидатам, виборчим об’єднанням та блокам рівних умов проведення передвиборчої агітації.

„3аангажовані”, тобто ті мас-медіа, які були засновані зареєстрованими кандидатами /кандидатом/, виборчим об’єднанням з метою ознайомлення широкої громадськості з ними /ним/ і здійснення вибору на його користь. Так часто ЗМІ є упередженими. Слугуючи меті „розкручування” свого кандидата, вони часто публікують негативні матеріали про його суперників.

„Оплачувані” , тобто ті, які не відносяться до попередніх двох категорій і які мають право на договірній основі, за плату нада­вати ефірний час, площу для друку кандидатам, виборчим об’єднаннямчи блокам.

„Незалежні” , тобто протилежні „заангажованим” у сенсі об’єктивності оцінки ходу передвиборчої кампанії та самих виборів. Від ЗМІ другої та третьої категорії вони відрізняються тим, що роблять це з власної ініціативи, за власними переконаннями і не за кошти кандидата. Зрозуміло, зо таке ділення значною мірою умовне.

Неможливо не підкреслити, що на шляху України до політичної незалежності велику роль відіграли деякі ЗМІ, діяльність яких була спрямовано на підняття національної свідомості української громадськості.

Водночас кількість проблем українських ЗМІ в сучасних умовах залишається досить значною.

Проблема №1 є частиною більш глобальної проблеми трансформа­ції авторитарної свідомості у демократичну. Декларування принципу „цензура заборонена” у Конституції не означає її відсутності. Діяль­ність ЗМІ досі пов’язана з втручанням окремих політичних сил у зміст інформаційних повідомлень. Наявна також і „внутрішня” цензура окре­мих журналістів, яка заснована на страхові зайняти опозиційну щодо офіційної позицію.

Проблема №2. Значна кількість ЗМІ досі перебуває під державним контролем. Відповідно ставлення таких мас-медіа до дій влади не може бути об’єктивним та корисним. В інформаційному полі України існують ЗМІ, що дістають повну або часткову фінансову підтримку від окремих осіб та політичних /фінансово-економічних/ організацій, що також впливає на якість їхньої інформаційної продукції ЗМІ, що прагнуть бути дійсно незалежними, у ряді випадків змушені працювати під значним податковим пресом.

Проблема №3. Тиск з боку окремих органів державної влади на опозиційні ЗМІ. Даний факт з найяскравішою ілюстрацією того, що демократичні перетворення в Україні лише започатковані. На даний момент можна стверджувати, що про більш незалежну позицію електронної української преси /інтернет-видань/. Нажаль, доступ до світової мережі має порівняно невелика кількість української громадськості.

Проблема №4. Невимогливість щодо якісного викладу інформації з боку національного читача /глядача/. У зв’язку з економічними негараздами, вплив яких на пересічного українця є доволі відсутнім у виборі ЗМІ, як джерела інформації споживач часто керується критеріями не якості, об’єктивності, незаангажованості, а ціни. Ціна недержавних та не­залежних від зовнішніх джерел фінансування видань досить часто перевищують купівельні спроможності читацької аудиторії.

Засоби масової інформації відіграють значну роль в здійсненні цивільного контролю. Відповідно до Закону України „Про демократичний цивільний контроль над воєнною організацією і правоохоронними органа­ми держави”. ЗМІ, висвітлюючи проблеми у сфері національної безпеки і оборони, боротьби із злочинністю, на основі об’єктивної інформації про службу, життя і побут військовослужбовців, процеси, що відбувають­ся в армійському середовищі, формують громадську думку, сприяють підвищенню престижу служби захисників Вітчизни, зміцненню довіри суспіль­ства до Збройних Сил України.

Засоби масової інформації мають право:

- у встановленому порядку можуть запитувати та безоплатно отримувати від органів військового управління, інших органів державної влади, які належать до воєнної організації держави, відкриту інформацію, документи і матеріали з питань, віднесених до їхньої компетенції. Керівники відповідних органів, установ, підприємств і організацій зобов’язані безперешкодно надавати таку інформацію;

- поширюють отриману інформацію через пресу, радіо, телебачення, засоби глобальної інформаційної мережі Інтернет та в інший спосіб, дотримуючись вимог законодавства щодо збереження державної таємниці і публікують офіційні відповіді органів державної влади та військового управління на матеріали, що були оприлюднені раніше;