Курсовая работа: Фразеологізми у російських творах Т.Г. Шевченка
Розділ V. Практична частина. У цьому розділі перераховані пункти знайшли практичне підтвердження.
Фразеологізми – іскрометні скарби мовної образності – передають найтонші відтінки душевних порухів, обарвлюють висловлене в національний колорит.
Вивчення фразеологізмів поширює знання про безмежний світ людини, виховує повагу до народу-фразотворця, поповнює мовний запас своєрідними крилатими словами, допомагає краще зрозуміти складні явища.
Знання цих чудових перлин народної мудрості, розуміння їх під час читання художніх творів, публіцистики, преси, при перегляді кінофільмів і спектаклів, правильне їх уживання є безсумнівним показником емоційного освоєння рідного слова. Добірна, фразеологічно багата мова не лише навчає, а й виховує сентенціями, які містяться в ідіомах, прислів’ях, приказках, примовках, відкриває глибини й самої мови
Фразеологія останніми десятиріччями привертає до себе дедалі більшу увагу дослідників-мовознавців, а також істориків і літераторів. І це цілком зрозуміло. Вона, як мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел для дослідження його минулого й теперішнього життя.
Фразеологія завдяки своєму значенню й експресивно-емоційним властивостям дає естетичну оцінку дійсності, збагачує духовно людину нашого часу.
1. Фразеологія як розділ науки про мову
Фразеологією (гр.phrases- зворот, вислів і logos- поняття,вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти.
Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням.
Фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї , ідеали , мрії й сподівання. Вона привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів, філософів.
Стійке сполучення , що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне; з вогню та в полум’я.
Фразеологізмизи з одного боку, мають ознаки спільні зі словами, словосполученнями і реченнями, а з іншого - відрізняються від них.
Як і слова, фразеологізми :
1) не творяться щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням,
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури,
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами,
4) виконують ту ж функцію, що й слова. Наприклад: накивати п’ятами- втекти ; пасти задніх - відставати.
На відміну від слів фразеологізми:
1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми,
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою. Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.
2. Фразеологічне багатство української мови. Основні групи фразеологізмів
Фразеологізми: семантичний аспект
Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Виноградовим. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниці не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і співвіднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.
Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць - фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.
Фразеологічні зрощення — семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів [4; 396]. Наприклад: бити баглаї - ледарювати; пекти раків — червоніти; дати кучми — побити; собаку з'їсти - набути досвіду; на руку ковінька — вигідно і под.
Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності.
За визначенням В.В.Виноградова, фразеологічні зрощення являють собою "своєрідні складні синтаксичні слова" [4;397]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлені внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм становлення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.
Фразеологічні єдності - теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів [4; 401]. Наприклад: не нюхати пороху — не бути ще в боях; прикусити язика — замовкнути; кров з молоком - здоровий та ін.