Курсовая работа: Фразеологізми у російських творах Т.Г. Шевченка

Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).До цього розряду В.В.Виноградов залучає фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, і крилаті вислови, і народні прислів’я та приказки [4; 404].

Фразеологічні сполучення- тип фраз, створюваних реалізацією зв'язних значень слів [4; 405]. Фразеологічні сполучення не є безумовними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.

Слова з фразеологічне зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).

Класифікаційна схема В. В. Виноградова — важливий етап у становленніфразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразливі місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас— фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійкі в-своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням"[13; 78].

Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися — в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці.

Морфологічна класифікація

За характером значення і виконуваними синтаксичними функціями в реченні, фразеологічні одиниці можуть співвідношуватися з різними частинами мови. Граматичні розряди ФО часто збігаються із приналежністю їх стрижневих компонентів до певної частини мови: кирпу гнути (задаватися); негусто (мало). Однак встановити стрижневий компонент можна не завжди. Фразеологізми поділяються на кілька лексико-граматичних розрядів:

- дієслівні: на головах ходити;

- іменникові: під вусом;

- прислівникові: служити вірою і правдою;

- прикметникові: хоч з лиця воду пий;

- займенникові;

- вигукові.

Структурна класифікація

За цією класифікацією фразеологізми поділяються на:

- ФО свіввідносні за будовою з словосполученням: душа в душу, вітер у голові;

- фразеологізми-речення: очі на лоба вилізли, ведмідь на вухо наступив;

- мінімальні фразеологізми: за спасибі, хоч плач, як на духу.

Жанрова класифікація

З давніх-давен народ із покоління в покоління передавав усталені звороти– чудові перлини народної мудрості.

Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури (на городі бузина , а в Києві дядько ; трошки гречки трошки проса , трошки взута , трошки боса), образні порівняння (старий, як світ; чистий, як сльоза),доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова, як вода, а багата, як земля), запрошення (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді), різні примовки ( скільки літ ,скільки зим) і т. ін.

Велику цінність становлять прислів’я і приказки, які також належать до фразеології. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу: возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.

Прислів'я – народне висловлювання повчального характеру, яке формулює якусь закономірність або правило (не знавши броду, не лізь у воду).

Приказка – стійке народне висловлювання повчального змісту, але яке має пряме значення відповідно до конкретної життєвої ситуації (п’яте колесо до воза).

Примовки – усталені етикетні вислови (ласкаво просимо, в ногах правди немає).

Крилаті вислови –стійкі афористична вислови з фольклору, літератури, наукових джерел, вислови видатних людей ("З усіх втрат, втрата часу найбільша" (Г. Сковорода)).

3. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів