Курсовая работа: Гарантування вкладів населення в Україні
За ступенем впливу:
· прямі: система гарантування вкладів, нормативно-правове регулювання і банківський нагляд;
· непрямі: механізми регулювання економічної, соціальної, політичної, фінансово-кредитної кон’юнктури, корпоративного банківського управління; управління депозитним портфелем індивідуального вкладника.
За характером дії:
– ринкові;
– адміністративні;
– економічні;
– політичні;
– соціальні;
– інституціональні.
За масштабом можливих втрат власника депозиту:
· механізми захисту від ризику втрати та/або недоотримання відсотків за депозитом: антиінфляційна державна політика, управління депозитним портфелем індивідуального вкладника;
· механізми захисту від ризику неповернення всієї суми вкладу.
За формами і методами:
· диверсифікація;
· страхування: депозитне страхування, страхування матеріальних та фінансових активів банку від знецінення, страхування від втрат прибутку підприємств, кредитором або акціонером якого є банківська установа та ін.;
· довірче управління;
· ризик-менеджмент.
Наведена класифікація не є вичерпною, але вона дозволяє простежити основні суб’єкти механізму захисту інтересів банківських вкладників, а також інструменти, форми і методи, які використовуються в рамках кожного механізму.
З огляду на високий пріоритет проблеми збереження фінансової стабільності Міжнародна асоціація депозитного страхування (далі – IADI) розробила загальні рекомендації щодо захисту коштів вкладників. Аналіз Основних принципів побудови ефективної системи депозитного страхування, затверджених IADI 4 квітня 2008 р., дозволив зробити висновок про те, що національна системи страхового захисту вкладів населення має ґрунтуватися на таких принципах [27, С.66]:
· інституційний характер організації депозитного страхування – створення за ретроспективним методом самостійного міжбанківського фонду у формі товариства взаємного страхування;
· обов’язковість участі всіх банків, які залучають депозити;
· імперативність регуляційних норм діяльності СДС;
· змішаний характер організації системи – фінансова та організаційна співучасть державних і недержавних структур;
· обмеженість відповідальності банків установленою квотою відшкодування депозитів;
· участь вкладників у покритті ризиків неповернення вкладів (наприклад, через механізм регресивної шкали розрахунку страхової виплати);
· диференціація страхових тарифів відповідно до ступеня ризикованості банківських операцій, постійний моніторинг якого проводиться фондом депозитного страхування;
· відокремлення підходів до страхування вкладів фізичних та юридичних осіб;
· встановлення ліміту страхового відшкодування у розрахунку на одного депонента, а не на один вклад.