Курсовая работа: Гарантування вкладів населення в Україні

Передумовою до створення Фонду стало банкрутство кількох великих банків, в яких були сконцентровані значні фінансові ресурси, які зрештою не були компенсовані. Тому, як взірець, був взятий закордонний досвід гарантування вкладів фізичних осіб. Спочатку величина гарантованої суми становила 500 грн. Поступово цей показник збільшився до 150000 грн. Динаміка зміни розміру відшкодування наведена на рис. 1. Як видно з рисунку, з моменту заснування фонду розмір гарантованої суми завжди збільшувався та на протязі 2008-2010 років стабілізувався і складає 150 000 грн.,що показано на рис.2.1.

Рис. 2.1. Динаміка зміни розміру відшкодування ФГВФО,1998 – 2010 рр. [18]

Загальна сума коштів, що акумульовані Фондом, станом на 1 січня 2010р. складає 4302 млн. грн., що на 1102 млн. грн. більше ніж у 2009 році. Станом на 01 листопада 2010 року кількість учасників Фонду становить 171, кількість тимчасових учасників, яким знизили категорію через недотримання правил надання звітності – 4. На початку 2011 р. кількість учасників становить 172, а кількість тимчасових – 5 (рис. 2.2.) [18]. Збільшення кількості банків-учасників системи страхування депозитів позитивно впливає на нарощування фінансових ресурсів Фонду унаслідок сплати ними початкових та регулярних внесків. Достатній обсяг фінансових ресурсів суттєво розширює можливості Фонду в напрямі поступового підвищення рівня страхового захисту вкладників. Крім того, це дає можливість Фонду вчасно розпочати процедуру виплати відшкодувань за вкладами, тобто у законодавчо встановлені строки (56 днів з моменту оголошення початку ліквідації банку).

Рис.2.2. Динаміка зміни кількості учасників ФГВФО, 2001 – 2011 рр. [18]

Нині він виплачує компенсації вкладникам наступних банків: ПАТ АБ "Синтез", ПАТ "ЗЕМЕЛЬНИЙ БАНК", ВАТ КБ "Іпобанк", ВАТ "Селянський, комерційний банк "Дністер", ВАТ Банк "БІГ Енергія", АКБ "Трансбанк", ТОВ КБ "АРМА", ТОВ "Український промисловий банк", АК "Українська фінансова група", АКБ "Східно-Європейський банк", АБ "Банк регіонального розвитку", ВАТ "АКБ "Національний стандарт", АКБ "Європейський", ВАТ АКБ "Одеса-Банк", ВАТ КБ "Причорномор’я", ВАТ "Європейський банк розвитку та заощаджень".

Станом на 1 грудня 2008 р. виплачена сума компенсацій, здійснених Фондом вкладникам цих банків, які зараз знаходяться в стані ліквідації, коливається в межах 96,8–99,5 % від загальної суми відшкодувань.

Більшість аспектів функціонування Фонду відповідає міжнародним стандартам організації системи страхування депозитів, що суттєво сприяє зміцненню вітчизняного фінансового сектору. Необхідно відмітити й пожвавлення діяльності населення на ринку заощаджень в останні роки.

Отже, позитивний досвід діяльності Фонду сприяє зростанню ощадної активності населення в Україні. Позитивні тенденції розвитку вітчизняного депозитного ринку стали можливими великою мірою завдяки діяльності системи страхування депозитів, спрямованій на підтримання стабільності фінансового сектору та економічного зростання України в цілому [12, С.50].

Проте є ряд проблем, які потребують вирішення, серед яких: адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу; необхідність удосконалення механізму фінансування системи страхування депозитів; розширення функцій та повноважень Фонду (його участі у фінансовому оздоровленні проблемних банків); врегулювання процедури виплати відшкодування вкладникам збанкрутілих фінансових установ (насамперед визначення обставин, за яких доцільно розпочинати компенсаційні виплати); реалізація широкої кампанії інформування громадськості про переваги механізму захисту вкладів з метою підвищення довіри до банківської системи тощо [11, С.37].

Обсяг ресурсів Фонду далекий від безпечного рівня, тому необхідно шукати шляхи його поповнення. Одним із таких шляхів може стати створення під контролем НБУ та Держфінпослуг дочірньої структури Фонду, яка б займалась управлінням невеликої частки його активів (10–20 %). Такий дозвіл на здійснення вкладень у корпоративні цінні папери не тільки дасть змогу збільшити фінансові ресурси Фонду, а й сприятиме розвитку вітчизняного фондового ринку [15].

Звісно, будь-яка система не ідеальна, потрібно її постійно вдосконалювати з огляду на реалії та виклики сучасності. Тому зосередимо увагу на основних недоліках функціонування Фонду [2, С.32]:

1. Поширення дії системи гарантування вкладів лише на захист інтересів фізичних осіб, не враховуючи інтереси фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності та юридичних осіб.

2. Недостатність джерел формування ресурсів Фонду. З огляду на фінансову нестабільність НБУ опрацьовує проект щодо збільшення регулярних зборів вдвічі (з 0,25 до 0,5 % від обсягу залучених коштів). Уже прийняте рішення про надання Національним банком Фонду кредиту в розмірі 1 млрд. грн., а також про тимчасове фінансування виплат за рахунок щорічних внесків НБУ від перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами (в розмірі 20 % від перевищення доходів над його витратами, але не менше 1 млрд. грн.).

3. Обмежені контрольні функції Фонду. Фонд не контролює процес виплати банками_агентами компенсацій вкладникам, а також не здійснює нагляд за санацією, ліквідацією банків. А це не відповідає світовій практиці, де відповідні структури повністю контролюють процес від отримання внесків до видачі компенсацій вкладникам.

4. Виконання основних повноважень Фонду здійснюється через різні структури. Так, через НБУ Фонд здійснює інвестування ресурсів у державні цінні папери, через банки-агенти – виплачує компенсаційні платежі. Зараз компенсації вкладникам виплачуються через п’ять банків та приблизно 200 відділень. Партнерами Фонду є такі банки, як "Правекс_банк", "Приватбанк", "Промінвестбанк", "Сведбанк" та "Укрпромбанк". Зважаючи на кризову ситуацію НБУ розробив нову схему виплат компенсацій: Фонд приєднується до НСМЕП, завдяки чому вкладники матимуть можливість отримати кошти через 41 банк та 4000 відділень, а сам Фонд зможе переводити кошти до банку-агента лише на вимогу вкладника, тобто Фонд матиме можливість розпоряджатися цими коштами до дня їх отримання вкладником.

5. Недосконала структура активів Фонду. Досить цікаві дані про структури активів американської Федеральної корпорації зі страхування депозитів (ФКСД) та активів Фонду. В американській корпорації 10 % активів спрямовується на корпоративні загальні та адміністративні витрати, 16 % – на страхові програми, 50 % – на програми нагляду та захисту споживачів, 24 % – на управління доходами. В Україні: 5,5 % – на утримання, 14,2% – на гарантійні виплати, 80,3 % – на інвестиції в ОВДП. Усе це свідчить, що в Україні бракує програми захисту клієнтів банків, яка б базувалася на здійсненні Фондом моніторингу за учасниками фонду, санації проблемних банків, що говорить про необхідність розширення функцій та повноважень Фонду.

Українська реальність свідчить, що банкрутство банків – найбільш неефективний і найбільш застосовуваний метод в Україні. Урядові нашої країни доцільно впроваджувати в практику інші конструктивніші та ефективніші методи: організації угод з передавання активів та зобов’язань від "хворого" банку до "здорового" (бридж-банку) і надання фінансової допомоги банку (чи інвесторам) без його закриття. Ці два методи були перевірені на практиці в США, Канаді, Японії, Німеччині та багатьох інших країнах.

З огляду на існуючі проблеми можна виділити основні міри, які доцільно впровадити щодо покращення системи страхування вкладів в Україні [13, С.114]:

1) зважаючи на суттєве перевищення гарантованої суми відшкодування над середнім розміром вкладів населення в банках, доцільно поширити страховий захист на вклади фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що реально сприятиме розвитку підприємництва в Україні;

2) законодавство деяких країн передбачає можливість коригування рівня страхового відшкодування залежно від інфляційних чинників. Для України це вельми актуально, зважаючи на динаміку змін індексу споживчих цін та рівня інфляції;

3) Фонду та банкам необхідно проводити активну роз’яснювальну роботу з метою інформування громадськості про можливості надійного збереження заощаджень на депозитних рахунках завдяки ефективному функціонуванню вітчизняного інституту захисту вкладників;

З метою розширення ресурсного потенціалу комерційним банкам необхідно активізувати свою депозитну політику шляхом [10, С.21]:

1) нарощування депозитного портфеля за рахунок розширення переліку існуючих вкладів, у тому числі на довгострокову перспективу, орієнтуючись на різноманітні прошарки населення з різним рівнем доходу;

2) освоєння випуску заощаджених сертифікатів;

3)прийняття заходів щодо мінімізації негативного впливу непередбачуваного вилучення населенням строкових вкладів;

4)встановлення оптимального обсягу залучення ресурсів комерційними підрозділами банку, виходячи із цілей максимізації прибутку та забезпечення ліквідності банку.

В умовах світової кризи необхідно провести такі заходи щодо стабілізації діяльності комерційних банків: 1) розробити державну програму забезпечення стабільності фінансових ринків України в умовах глобальної світової фінансової нестабільності, у якій, зокрема, передбачити можливість переорієнтації на внутрішні джерела підтримки ліквідності банків на випадок раптових відтоків капіталу, чи зупинок зовнішнього фінансування; 2) розробити програму підтримки банківських установ в умовах фінансової нестабільності, у якій, зокрема, передбачити спрощені механізми підтримки ліквідності банків у кризових умовах; 3) стимулювати розвиток внутрішнього ринку капіталів, підвищувати зацікавленість учасників фінансового ринку у використанні гривневих інструментів. У цьому сенсі корисним може бути досвід інших країн з перехідною економікою та країн, що розвиваються.