Формування ринкових відносин в Україні характеризується значним управлінням платіжного обігу, що спричиняє збільшення дебіторської заборгованості. У зв’язку з цим важливою задачею фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямованою на оптимізацію її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Дебіторська заборгованість - сума боргів, що належить підприємству, організації, установі від дебіторів (фізичних і юридичних осіб, являючихся боржниками даного об'єкта) у результаті господарських взаємин з ними. Розрізняють нормальну дебіторську заборгованість, обумовлену нормальним процесом господарської діяльності, і прострочену дебіторську заборгованість, викликану порушенням фінансової, розрахункової або платіжної дисципліни. Дебіторська заборгованість характеризує відволікання коштів з обороту даного підприємства й використання їхніми дебіторами. Тим самим вона негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому необхідно скорочувати строки її стягнення. Якщо в стягненні відмовлено судовими інстанціями або минув строк позовної давності, сума дебіторської заборгованості списується в збиток.

Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, строк плати яких не настав; дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких минув; дебіторська заборгованість по векселям отриманих; дебіторська заборгованість по розрахункам з бюджетом; дебіторська заборгованість по розрахункам з персоналом та інші види дебіторської заборгованості.

Найбільш питому вагу займає дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (більше 80% загальної суми). Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов’язано з оптимізацією дебіторської заборгованості по розрахункам за реалізовану продукцію.

Управління дебіторською заборгованістю включає такі етапи: на першому етапі здійснюється аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. З цією митою розраховуються показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості за минулий період. Такими показниками є: коефіцієнт відволікання оборотних активів. Коефіцієнт відволікання оборотних активів визначається в динаміці.

Розраховані коефіцієнти порівнюються і визначаються закономірністю зміни цих коефіцієнтів. Якщо із року в рік цей коефіцієнт скорочується то це є позитивним в роботі підприємства, якщо навпаки негативним.

Другий показник - це середній період інкасації дебіторської заборгованості. Середній період інкасації дебіторської заборгованості розраховується за декілька періодів і порівнюється між собою. Якщо в динаміці цей показник скорочується, то це є позитивним, а якщо навпаки негативним в роботі підприємства.

Третій показник – це кількість оборотів дебіторської заборгованості за визначений період. Зазначений показник також розраховується в динаміці і порівнюється між собою. Збільшення цього показника є позитивним в роботі цього підприємства, зменшення – негативним.

Результати проведеного аналізу використовуються в наступному етапі. Наступний етап передбачає визначення оптимальної дебіторської заборгованості в майбутньому періоді.

В залежності від строку оборота дебіторської заборгованості може встановлюватися плата за комерційний кредит. Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку дозволяє використовувати в практиці фінансового менеджменту ряд нових форм управління дебіторською заборгованістю, тобто її рефінансування або прискорений метод переводу дебіторської заборгованості в більш ліквідні оборотні активи, грошові кошти, короткострокові цінні папери. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів, які видані покупцям продукції, форфейтінг. Факторинг являє собою фінансову операцію, при якій підприємство-продавець передає право отримання грошей по платіжним документам за відвантажену продукцію банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця визначену комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця і передбачених строків. Крім того, банк в термін до 3-х днів здійснює кредитування підприємство-покупця у формі попередньої сплати боргових зобов’язань щодо платіжних документів.

Факторінгова операція дозволяє підприємству-продавцю рефінансувати переважно частину дебіторської заборгованості щодо наданого покупцю кредиту в короткі строки, скоротивши тим самим період фінансового і операційного циклів циклів. До недоліків факторингової операції слід віднести лише додаткової витрати продавця, пов’язані з продажею продукції, а також втрати прямих зв’язків з покупцем в процесі здійснення ним платежів.

Облік векселів, які надаються покупцями продукції, являють собою фінансову операцію по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб’єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик в разі сумнівної платоспроможності векселедателя. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказаного векселя.

Форфейтинг являє собою фінансову оперативність по експертному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов’язання щодо фінансування експертної операції шляхом сплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера.

1. Теоретичні засади управління дебіторською заборгованістю

1.1 Поняття дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість - сума боргів, що належать підприємству, організації або установі від юридичних або фізичних осіб у підсумку господарських взаємин з ними. Джерелом покриття дебіторської заборгованості є відвернені з обороту власні кошти.

Кредиторська заборгованість - це найбільше "вагома" частина зобов'язань підприємства, у які тепер включаються довгострокові й поточні зобов'язання, забезпечення й непередбачені зобов'язання, що раніше враховують не.

Боржник, дебітор (від латинського слова debitum-борг, обов'язок) одна зі сторін цивільно-правового зобов'язання майнового зв'язку між двома або більше особами.

Дебіторська заборгованість - це сума боргу, що належить підприємству від інших юридичних осіб або громадян. Виникнення дебіторської заборгованості при системі безготівкових розрахунків являє собою об'єктивний процес господарської діяльності підприємства.

По характері утворення дебіторська заборгованість ділиться на нормальну й невиправдану. До нормальної заборгованості підприємства ставиться та, котра обумовлена ходом виконання виробничої програми підприємства, а також діючими формами розрахунків (заборгованість по пред'явлених претензіях, заборгованість за підзвітними особами, за товари відвантажені, строк оплати яких не наступив). Невиправданою дебіторською заборгованістю вважається та, котра виникла в результаті порушення розрахункової й фінансової дисципліни, наявних недоліків у веденні обліку, ослаблення контролю за відпусткою матеріальних цінностей, виникнення недостач і розкрадань (товари відвантажені, але неоплачені в строк, заборгованість по недостачах і розкраданням і ін.).

Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству, зовсім не виходить, що вартість проданого товару буде оплачена негайно.

У цей час, у зв'язку з переходом на новий план рахунків і нову систему обліку дебіторської заборгованості, виділяють наступні види: дебіторська заборгованість покупців і замовників, дочірніх, залежних товариств, спільно контрольованих юридичних осіб, іншої дебіторської заборгованості, витрати майбутніх періодів, дебіторська заборгованість по виданих авансах.

Дебіторською заборгованістю називаються кошти, що належать фірмі, але ще не отримані нею. У складі оборотних коштів відображається дебіторська заборгованість, строк погашення якої не перевищує одного року.

Дебіторська заборгованість може бути представлена наступними статтями: дебіторська заборгованість по основній діяльності й дебіторській заборгованості по прочим операціях.

Дебіторська заборгованість по основній діяльності відображається в статтях «Рахунку до одержання» і «Векселя отримані». Рахунку до одержання виникають тоді, коли угода оформляється шляхом простого запису вартості проданих у кредит товарів і послуг по так називаному «відкритому рахунку» без письмового зобов'язання сплати позичальником. Вексель отриманий - це письмове зобов'язання сплати грошей на певну дату, що складається з номіналу й відсотка.

До дебіторської заборгованості по прочим операціях ставляться такі статті, як аванси що служить, аванси філіям, депозити як гарантія довга, дебіторська заборгованість по фінансових операціях (дебіторська заборгованість по дивідендах і відсоткам) і ін.

У країнах з розвитий ринковою економікою дебіторська заборгованість ураховується в балансі по чистій вартості реалізації, тобто виходить із тієї суми коштів, що приблизно повинна бути отримана при погашенні цієї заборгованості.

Чиста вартість реалізації означає, що при реєстрації дебіторської заборгованості враховуються безнадійні надходження й різний рід знижки.

Безнадійні надходження по дебіторській заборгованості - це збитки або витрати, обумовлені тим, що частина дебіторської заборгованості виявляється не оплаченої покупцями. На момент реалізації продукції підприємство не має інформації про те, яка частина рахунків не буде оплачена. Тому при оцінці дебіторської заборгованості нараховується певна знижка для цих надходжень. У фінансовій звітності вона відображається в додатковій статті «Знижка для безнадійних надходжень».

Знижка для безнадійних надходжень розраховується виходячи із суми неоплаченої дебіторської заборгованості за попередні роки з урахуванням змін в економічній кон'юнктурі. Для оцінки безнадійних надходжень використаються два методи:

- виходячи із процентного відношення непогашеної дебіторської заборгованості до чистого обсягу реалізації;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--