Курсовая работа: Керування дебіторською заборгованістю
- обсяг господарських операцій з покупцями й стабільність їхнього здійснення;
- репутація покупця в діловому світі;
- платоспроможність покупця;
- результативність господарської діяльності покупця;
- стан кон'юнктури товарного ринку, на якому покупець здійснює свою операційну діяльність;
- обсяг і склад чистих активів, які можуть становити забезпечення кредиту при неплатоспроможності покупця й порушенні справи про його банкрутство.
2. Формування й експертиза інформаційної бази проведення кредитоспроможності покупців має на меті забезпечити вірогідність проведення такої оцінки. Інформаційна база, використовувана для цих цілей, складається з відомостей, надаваних безпосередньо покупцем (їхній перелік диференціюється в розрізі форм кредиту); даних, формованих із внутрішніх джерел (якщо угоди з покупцем носять постійний характер); інформації, формованої із зовнішніх джерел (комерційного банку, що обслуговує покупця; інших його партнерів по угодах і т.п.). Експертиза отриманої інформації здійснюється шляхом логічної її перевірки; у процесі ведення комерційних переговорів з покупцями; шляхом безпосереднього відвідування клієнта (по споживчому кредиті) з метою перевірки стану його майна й в інших формах відповідно до обсягу кредитування.
3. Угруповання покупців продукції за рівнем кредитоспроможності ґрунтується на результатах її оцінки й передбачають звичайно виділення наступних їхніх категорій:
- покупці, яким кредит може бути наданий у максимальному обсязі, тобто на рівні встановленого кредитного ліміту (група «першокласних позичальників»);
- покупці, яким кредит може бути наданий в обмеженому обсязі, обумовленому рівнем припустимого ризику неповернення боргу;
- покупці, яким кредит може бути наданий в обмеженому обсязі, обумовленому рівнем припустимого ризику неповернення боргу;
- покупці, яким кредит не надається (при неприпустимому рівні ризику неповернення боргу, обумовленому типом обраної кредитної політики).
4. Диференціація кредитних умов відповідно до рівня кредитоспроможності покупців, поряд з розміром кредитного ліміту, може здійснюватися по таких параметрах як строк надання кредиту; необхідність страхування кредиту за рахунок покупців; форми штрафних санкцій і т.п.
Формування процедури інкасації заборгованості передбачає строки й форми попереднього й наступного нагадувань покупцям про дату платежів; можливості й умови пролонгування боргу по наданому кредиті; умови порушення справи про банкрутство неспроможних дебіторів.
Є багато способів максимізувати прибутковість дебіторської заборгованості й звести до мінімуму можливі втрати.
Виставляння рахунків. При циклічному складанні рахунків вони виставляються покупцям у різні періоди часу. При такій системі покупці із прізвищами, що починаються на «А» можуть бути першими, кому виставляються рахунки в перший день місяця, тим, чиї прізвища починаються на «Б», рахунки будуть виставлені в другий день і так далі. Рахунку покупцям повинні бути відправлені протягом двадцяти чотирьох годин із часу й складання.
Для прискорення стягнення платежів можна направляти рахунку-фактури покупцям, коли їхнє замовлення ще обробляється на складі. Можна також виставляти рахунок за послуги з інтервалами, якщо робота виконується протягом певного періоду, або нараховувати гонорар авансом, що переважніше здійснення платежів по закінченні роботи.
Коли бізнес розвивається пасивно, можуть застосовуватися сезонні датування виставляння рахунків.
Захист страхуванням. Можна вдатися до страхування кредитів, ця міра проти непередбачених втрат безнадійного боргу. При рішенні, чи здобувати такий захист, необхідно оцінити очікувані середні втрати безнадійного боргу, фінансову здатність компанії протистояти цим втратам і вартість страхування.
Факторинг. Можливо перепродати права на стягнення дебіторської заборгованості, якщо це приведе до чистої економії. Однак при угоді факторингу може бути розкрита конфіденційна інформація.
Аналіз дебіторської заборгованості найкраще почати зі складання реєстру старіння рахунків дебіторів (таблиця 1.1).
Вихідною інформацією для його складання є дані бухгалтерського обліку по заборгованості конкретних контрагентів, при цьому важливо одержати інформацію не тільки про суму заборгованості, але й про строки її виникнення.
Для одержання інформації про прострочення заборгованості варто провести аналіз договорів з контрагентами.
Таблиця 1.1 Реєстр «старіння» рахунків дебіторів
| Найменування дебіторів | 0-30 днів | 30-60 днів | 60-90 днів | Понад 90 днів | Усього | Частка, % |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1. | ||||||
| 2. | ||||||
| … | ||||||
| Інші дебітори | ||||||
| Усього | ||||||
| Частка, % |
Наступним етапом аналізу дебіторської заборгованості є визначення структури й динаміки зміни кожної статті дебіторської заборгованості підприємства.
В аналізі інших дебіторів знаходить висвітлення своєчасність платежів робітників та службовців за товари, придбані в кредит. Прострочена заборгованість звичайно виділяється в балансі окремою статтею. У пасиві балансу джерелом покриття такої заборгованості є позички банку, отриманих на оплату товарів і матеріалів, проданих у кредит. Якщо через несвоєчасне погашення робітниками та службовцями кредиту їхня заборгованість підприємству перевищує наявну в підприємства позичку банку, сума перевищення розглядається як дебіторська заборгованість.
Аналіз дебіторської заборгованості повинен також показати, як здійснюються розрахунки по відшкодуванню матеріального збитку, нарахованого виниклими недостачами й розкраданням цінностей, у тому числі й по позовах, пред'явленим по стягненню через суд, а також суми, присуджені судом, але не стягнені. При аналізі виявляють, чи вчасно пред'являються документи в судово-слідчі органи для відшкодування збитку.
Визначення строку оборотності дебіторської заборгованості.
Даний аналіз необхідний для подальшого визначення можливості скорочення величини конкретної статті дебіторської заборгованості.