Зміст

Вступ.. 2

Розділ 1. ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНТРОДУКЦІЇ 4

Розділ 2. ВИКОРИСТАННЯ ІНТРОДУКОВАНИХ ХВОЙНИХ РОСЛИН ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ УРБОТЕРИТОРІЙ.. 6

2.1 Інтродуковані Хвойні в зеленому будівництві 6

2.2 Тетеревиний кущ: екзотичний і мальовничий. 8

2.3 Культивари хвойнихдеревно-чагарникових рослин в озелененні 14

2.4 Сосна звичайна в озелененні 17

Розділ 3. Представники інтродукованих хвойних в дендрарії АБС 26

Висновок.. 30

Список літератури.. 32

ВСТУП

Актуальність . В сучасних умовах всебічного посилення антропогенного впливу на природні системи особливого значення набуває проблема збереження біорізноманіття, в тому числі видів рослин. Сучасний рослинний світ Чернігівщини нараховує понад 1000 видів судинних рослин, і характеризується високими показниками флористичного і ценотичного різноманіття.

Голонасінні це група рослин, які розмножуються насінням, яке утворюється на мегаспорофілах і лежить відкрито. Рослини, які належать до даного відділу, є різноспоровими, тобто спори у них різних типів: мікроспори (чоловічі) і мегаспори (жіночі).

В сучасній в світовій флорі нараховується понад 800 нидів голонасінних. Багато видів, навіть цілі класи, відомі як викопні.

Сучасні представники голонасінних - це переважно дерена, рідше здерев'янілі ліани або кущі, трав'янистих форм серед них немає.

Представники голонасінних - це переважно вічнозелені рослини, за окремими винятками - листопадні, за способом живлення автотрофи. Лише два види голонасінних є паразитами: гнетум трьохжилковий, який зустрічається в лісах Чимборасо та паразітаксус опалений із Нової Каледонії.

Вічнозелені хвойні - це рослини, які займають особливе місце та є центром уваги цілий рік. Взимку вони ефектно виділяються на фоні білого снігу, навесні - свіжими яскраво-зеленими пагонами, влітку - дивовижними формами та незвичним кольором хвої, а восени відтіняють багрянець листяних порід.

Предмет дослідження – використання інтродукованих хвойних у озелененні.

Об`єкт дослідження – інтродуковані хвойні рослини.

Мета даної роботи – проаналізувати використання хвойних інтродуцентів у озелененні урботериторій.

Завдання курсової роботи полягають в наступному:

1) розглянути екологічні основи інтродукції;

2) охарактеризувати використання інтродукованих хвойних в озелененні територій;

3) навести опис представлених інтродукованих хвойних в дендрарії АБС.

РОЗДІЛ 1

ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНТРОДУКЦІЇ

Інтродукція (лат. інтродукціо — введення) — переселення видів рослин і тварин у місця, де вони раніше не жили. Наприклад, види пшениці, ячменю, гороху завезені в Європу із Закавказзя, картопля — з Південної Америки, соняшник — з Північної Америки, кукурудза — з Центральної і Південної Америки. Інтродуктори, які серйозно займалися впровадженням виду у нові місцезростання, завжди були добрими екологами. Вони намагалися ввести вид у біотоп, який би нагадував той, в якому відбулася його еволюція. Для цього часто доводиться використовувати потенційні можливості виду-екзота — на акліматизаційних полях упродовж значного відрізка часу.

Процес інтродукції не припиняється. Наприклад, якщо у Львові в 50-х роках минулого століття було інтродуковано близько 40 видів дерев і чагарників, то в 70-х роках нашого століття — понад 700. Найкраще представлені в міському озелененні Львова представники Європейсько-Сибірської (139 видів) та Східноазіатської (225) флори. Близько 15% інтродуцентів походять з Північної Америки: атлантична підобласть представлена 49, а тихоокеанська — 72 видами. Найвищу морозостійкість виявили листяні — 95,9%, дещо нижчу шпилькові — 95,5%. Неморозостійкими, наприклад, виявилися секвойя і кипариси, хурма, мушмула, гортензія, катальпа тощо.

Негативні результати одержані в процесі інтродукції дерев і чагарників з рівнинних районів субтропіків, а також рівнинних і гірських видів із аридних областей (кедр атласький, кипарис вічнозелений та ін.). При доборі для інтродукції з метою збагачення міської дендрофлори слід передусім вводити в культури види даної флористичної області (Європейсько-Сибірської), а також з інших областей-аналогів і дещо термофільніших, географічно і екологічно близьких їм районів-неаналогів.

Людина, хоче вона цього чи ні, змінює географічне поширення рослин, тварин і мікробів. На окремих островах і континентах відбулася майже повна заміна ендемічних видів інтродуцентами. На Гавайськихостровах, наприклад, більшість співучих птахів — інтродуковані.

Екологічна політика має бути спрямована на підвищення продуктивності екосистем передусім за рахунок поширення популяцій місцевих видів, які впродовж еволюції виявили довговічність і стійкість проти несприятливих факторів середовища. В лісовому господарстві впровадження екзотів доцільне передусім для вирощування швидкорослих порід дерев шляхом створення плантацій (тополі, модрини, дугласії тисолистої, туї гігантської тощо). Водночас слід бути обережним, щоб не занести в місцеві екосистеми ті види рослин і тварин, поширення яких може негативно вплинути на природні чи штучні біоценози. Серед дерев і чагарників, які використовують в озелененні крупних міст, виділено три екологічні групи: найстійкіші до урбогенних умов (тополя, в'яз гладкий. ясен зелений, робінія, айлант, аморфа тощо); середньої стійкості (біота, смерека колюча, ялівець, модрина європейська, береза повисла, кизильники тощо); чутливі до забруднення (смерека звичайна і Енгельмана, модрина сибірська, всі види ялиці, сосни — звичайна і Веймутова, бук європейський, ялівець віргінський, жимолость та ін.).

РОЗДІЛ 2

ВИКОРИСТАННЯ ІНТРОДУКОВАНИХ ХВОЙНИХ РОСЛИН ДЛЯ ОЗЕЛЕНЕННЯ УРБОТЕРИТОРІЙ

2.1 Інтродуковані Хвойні в зеленому будівництві

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--