· Укласти картотеку односкладних речень, які зустрічаються в поезії І.Драча;

· Класифікувати віднайдені односкладні речення, здійснити їх якісно-кількісний аналіз ;

· Дослідити будову і семантичні особливості односкладних особових речень, визначити їх місце і роль серед інших типів односкладних речень в поетичному мовленні;

· Виявити особливості будови безособових і інфінітивних односкладних речень;

· Дослідити структурно-семантичні і стилістичні особливості номінативних речень у поезії І.Драча.

Робота має комплексний характер, для досягнення мети і завдань необхідно використання наступних методів і прийомів дослідження: теоретичних – аналіз наукової лінгвістичної літератури, літературознавчих праць,емпіричних - структурно-семантичного, описового, функціонально-стилістичного методів, елементів статистичного аналізу віднайденого синтаксичного матеріалу.

Розділ І.Лінгвістичні особливості функціонування односкладних особових речень у поезії Івана Драча

односкладне речення поезія драч

Особові речення – це узагальнена назва означено-особових, неозначено-особових та узагальнено-особових речень, які є дієслівними за морфологічною природою головного члена, і особове закінчення якого вказує на означену чи неозначену особу, або особу, яка не є важливою для виконання дії. Слід зазначити, що ця група є досить поширеною в усіх стилях мовлення, і зокрема в художньо-белетрестичному, про свідчать результати нашого спостереження за функціонуванням односкладних речень у поезії Івана Драча. Результати аналізу особових односкладних речень ми узагальнили в наступній таблиці.

Таблиця №1

Односкладні особові речення в творах І.Драча

Тип особового речення:	кількість	%	Приклади
Означено- особові	179	83%	Візьми його, не дай на зваду славі; Себе вже бачу першим музикантом
Неозначено -особові	33	15%	Не онімечили святої, не спольщили, хоча б могли.
Узагальнено- особові	3	2%	За все платіть серцем, за суперсучасні швидкості…
усього	215	100%

Як засвідчують дані таблиці, означено-особові односкладні речення складають переважну більшість серед особових речень усіх типів.

1.1 Характеристика означено-особових односкладних речень

Як зазначалося раніше, односкладні означено-особові речення – це речення, головний член яких виражений дієсловом дійсного способу першої або другої особи одними чи множини теперішнього або майбутнього часу, а також наказового способу і вказує особовим закінченням на означену особу [26,114]. Дієслівна форма вказує на те, що дія виконується означеною особою. Відповідна особа конкретизується комунікативною ситуацією, у якій чітко можна визначити мовця й адресата мовлення. Наприклад:

Пролітаючи над Каракумами,

Згадав Дубулти, дюни і хвилі.

Чую зараз, як дихає Балтика,

Згадую чомусь запечені губи Каракумів (8,326).

Зважаючи на це, існують суперечливі думки щодо віднесення речень цього типу до односкладних. Це пояснюється передусім цілковитою можливістю перетворення його на звичайне двоскладне шляхом введення до його складу відповідного займенника, що дає підстави синтаксистам кваліфікувати дану синтаксичну конструкцію як регулярну реалізацію відповідних двоскладних структур [25,398]. Однак, більшість синтаксистів вважають їх односкладними повними, тому що дієслівне закінчення чітко вказує на особу, якої стосується дія чи стан [26,115].Вони часто вживаються одночасно з двоскладними, у яких є потреба наголосити на особі мовця чи співрозмовника. Наприклад:

Виношуєш слово, завдаєш його, люто кидаєш через плече,

Здираєш сузір´я до сукровиці, в м´язах скипає потуга домкрата!

А я тебе ніжно приймаю, спиваю тебе я буйним травневим дощем.

Шквалом твоїм очищаюсь, в якому потужно озонить правда! (8,254).

Такі конструкції, в яких поряд функціонують односкладні і двоскладні речення, в поезії І.Драча досить багато, майше 40% від усіх віднайдених речень. Наприклад:

Раніше, коли прав пелюшки,

Думав: Ось повішу сушитись знамено своєї поразки.

Зараз, коли сушу пелюшку, думаю:

Напинаю вітрила майбутнього…(8, 326)

Головний член односкладних означено- особових речень виражається дієсловом першої особи одними та множини дійсного способу, наприклад :

Присяду на край тиші – скраю –

І знову повчуся ходити,

Пустившись маминих рук:

Відчуваю таку мілину,