Курсовая работа: Односкладні речення у творчості Івана Драча

Купили в Тетієві справний кожух.

Штани залатали… Й пустили від серця…

Стояли в коловороті села,

Де санна дорога на Рось повела (8,209).

Таким чином, неозначено-особові односкладні речення у поезії І.Драча відіграють значну роль, вони різноманітні за своєю семантикою, морфологічним вираженням головного члена і функціональним навантаженням. Найбільш поширеними у цього митця виступають неозначено-особові речення, в яких головний член виражений дієсловом третьої особи множини минулого часу дійсного способу. В основному це поширені неускладнені речення, хоча зустрічаються і складні багатокомпонентні речення, в яких одна чи декілька частин є неозначено-особовою. До індивідуально-авторського використання Н-ОР ми віднесли повтори речень, що виступають структурно-семантичним центром віршів.

Узагальнено-особові речення в поезії Івана Драча зустрічаються значно рідше, ніж означено- і неозначено-особові. Вони складають менше двох відсотків від усіх особових речень і менше відсотка від усіх віднайдених нами односкладних речень, але вони є, на нашу думку, дуже цікавими.

Це переспіви “Саду божественних пісень” Г.Сковороди і “Балада творчості”.

Знай ситу міру зла й добра веселий голод,

Спізнай усе, як є, і хай сопе юрма…(8,103).

Ми віднесли це речення до узагальнено-особових тому, що,на наш погляд, це спонукання стосується не конкретної особи, а усіх читачів поезії цього майстра слова.

Розділ ІІ. Безособові односкладні речення та специфіка їх уживання у поетичному мовленні

Специфіка безособових речень полягає в тому, що дія або стан мисляться в них як незалежні від діяча або носія стану. З комунікативного погляду послаблення ролі діяча більш увиразнює, робить акцентованою дію або стан, відображаючи їх самовільність та існування незалежно від діяча [3,177].

Зурахуванням морфологічної природи головного члена безособового речення та його загальної семантики К.Ф. Шульжук виділяє наступні різновиди безособових речень [26, 121-124]:

· Власне безособові речення. Головний член виражений безособовим дієсловом (з афіксом –ся або без нього). Речення цього типу складають майже третину від усіх безособових речень у поезії І.Драча. Найбільш уживаними є конструкції, в яких головним членом (або частиною) виступає модальне дієслово хотіти /хотітися, наприклад:

·

Це їх мені хотілось подружити,

Перев´язати вічнимрушником (8,48)

Просто – хочеться сонних пальців твоїх,

Незбагенних, диких, з краплями недовір´я.

Просто – хочеться дум твоїх,

Яким непідвладні пальці…

Просто – хочеться заплести твою сонну ніжність

І посадити зорі на коліна.

Просто хочеться спростувати розлуку

І спростити життя …(8,78).

Особливістю творчої манери поета є широке використання безособових реченьв одному вірші, в таких випадках вони виступають структурно-семантичним центром поезії. Наприклад, вірш “Реквієм Павлові Тичині”:

Так хочеться його під руку взяти

І провести, щоб навіть лист каштана

Не впав на його тишу золоту…

Чому так хочеться побігти в його роки,