Курсовая работа: Односкладні речення у творчості Івана Драча

А потім п´ють воду щербатим кухлем..

А потім беруть ті планети на горб

З їх атмосферою та стратосферою

Та кагатують … (8,63)

У найтиповіших випадках дія, позначувана дієсловами третьої особи чи формами минулого часу, стосується невизначеної кількості осіб, що для мовця не має принципового значення[26, 117], наприклад:

Чи відали, що творили,

Як били чобітьми рипучими в груди глевкі землі,

Як старанно зачовгували ті безименні могили,

Щоб зітліло геть все в пам´яті, щоб роз´їлося все в імлі..(8,259).

Десь там далеко-далеко пилкою ріжуть (8,325).

Зустрічаються в поезії Івана драча і неозначено-особові речення, в яких особа, що виконує дію, може бути знайома автору, але з певних причин він її не називає, наприклад:

Так пропали пропадом за димкою,

Затонули на краєчку ночі…(8,281).

Я блукав з нею торік …-

Її поховали без мене (8,326).

…А сховали її у позиченій хустці,

Бо свої вона у вузлики пов´язала…(8,116).

Як бачимо, в основному у цих реченнях головний член виражений дієсловом минулого часу. Цікавим у синтаксичному аспекті нам видається “Балада про Вдовиння”, у якій І.Драч широко використовує неозначено-особові речення, в яких головний член виражений дієслівною формою умовного способу. Наприклад:

…Вигнали б через вікно –

рама хрещата, горішана.

Вигнали б через двері –

Вітер надворі, минувшина.

Вигнали б піснею –

У Вдовиння слуху нема

Вигнали б рушниками –

У Вдовиння очей нема.

Вигнали б слізоньками –

У Вдовиння дна нема (8,119).

Саме завдяки неозначено-особовим реченням і створюється синтаксичний паралелізм. Деколи головний член неозначено-особового речення, зазначають вчені, має семантику неозначеності, а не множинність виконувачів дії, хоча найчастіше неозначеність і збігається з множинністю[26, 117], наприклад: