Курсовая работа: Психологічні проблеми професійного становлення старшокласників

1.1 Критерії особистісної ефективності початкової професійної підготовки старшокласників

Особистісна пристосованість як интраперсональній корелят соціально-психологічної адаптированності (інтегрованості). Характерною психологічною рисою раннього юнацького віку є переживання особистістю, що розвивається, кризи ідентичності.[3] Останній здобуває особливу актуальність у суспільстві, що змінюється, - у випадку кардинальної трансформації социоэкономических і культурно-ідеологічних умов життя.[4]

Следствієм цього стає ескалація соціально-психологічної дезадаптированності старшокласників, що перешкоджає, у свою чергу, їхньої соціальної інтеграції, побудові конструктивного й реалістичного сценарію життєвий і професійний шляхи, що закономірно обумовлює вкрай невигідне положення випускників загальноосвітніх шкіл на сучасному російському ринку праці.[5]

У контексті психологічної допомоги оптантам особливе значення з погляду найбільшої доступності й піддатливості для консультанта-психолога має система внутриличностно пережитих ними суб'єктивних труднощів «уписування» у соціальний контекст. Сукупність цих феноменів самосвідомості у свій час була позначена Х. Беллом як «особистісна пристосованість».[6] При цьому він розглядав пристосованість не як наслідок пасивних адаптаційних реакцій індивіда на соціальні вимоги й очікування, а як результат активних дій особистості, спрямованих не тільки на підпорядкування соціальним впливам, але й на переструктурування соціального середовища відповідно до змісту, цілями й потребами власного «Я». Не можна не відзначити концептуальну близькість поглядів Х. Белла й традицій російської психології, що виражаються, зокрема, у поданнях про адаптацію й інтеграцію як якісно різних етапах входження особистості в соціальну спільність.[7] На мою думку, правомірно розглядати особистісну пристосованість у її розумінні Х. Беллом як суб'єктивне (інтраперсональне) вимір соціально-психологічної адаптированності – дезадаптированності людини.

Звертання до описуваної психологічної характеристики як критерій ефективності допрофесійної підготовки старшокласників ґрунтується також і на результатах досліджень тісних взаємозв'язків виявили, що наявність досить, між параметрами особистісної пристосованості й типологічних особливостей професійної спрямованості оптантів раннього юнацького віку.[8]

Цінностніе орієнтації. Зміст ціннісних ориентацій оптанта як прийнятий у розрахунок фактор профориентационной роботи здобуває особливу значимість у кризові періоди розвитку суспільства. Розмивання, що відбувається в цей час «,» ціннісного шару суспільної й індивідуальної свідомості, порушення наступності етичних змістів старшого й молодшого поколінь і т.п. значною мірою утрудняють професійну соціалізацію особистості, що розвивається.[9]

У цих умовах виявляються закономірними результати численних соціологічних і соціально-психологічних досліджень останнього років, що[10] свідчать про те, що багато молодих людей шукають відповідь на питання «ким бути?» у координатах смісложизненного простору, що перебуває «по ту сторону» загальнолюдських гуманістичних цінностей. Значне число юнаків і дівчин не тільки «з розумінням» ставляться до людей, подвизающимся на ниві організованої злочинності, торгівлі наркотиками, проституції, різного роду шахрайства, але й не виключають для себе можливості «професіоналізації» у подібних сферах діяльності.

Не випадково багато провідних вітчизняних спеціалістів в області профорієнтації підкреслюють необхідність обліку й цілеспрямованої роботи із ценностно-смісловой сферою внутрішнього миру оптанта, указують на зростання значимості в умовах сучасної російської дійсності саме ценностно-нравственніх компонентів особистісного й професійного самовизначення.[11]

На мою думку, при оцінці ефективності допрофесійної підготовки старшокласників найбільше доцільно звертати увагу на рівень сформованості в них, насамперед, просоциальніх термінальних цінностей, що відбивають індивідуально-своєрідні соціально схвалювані «граничні» життєві цілі. Виділення саме цієї категорії ценностно-смісловіх регуляторів соціального поводження особистості, що розвивається, обумовлюється не тільки простим проходженням теоретико-методологічним принципам поділюваного нами гуманістичного підходу (з його акцентом на позитивних потенціалах суб'єкта), але й практичними міркуваннями. Виявлення обговорюваної категорії цінностей минаючу початкову професійну підготовку старшокласників створює реальні можливості - на основі психологічного механізму «мотивационно-сміслового зв'язування» - психолого-педагогічної індивідуалізації процесів входження в освоювану спеціальність, прилучення до миру професій, побудови особистого професійного плану (перспективи).

Професійні установки. З погляду загальної успішності професійного самовизначення велике значення мають не тільки змістовні характеристики цього процесу (що вибирає оптант), але і його динамічна сторона (як вибирає). Обґрунтованість, реалістичність і конструктивність особистої професійної перспективи не в останню чергу залежать від того, чим керується планіруюче своє професійне майбутнє парубків – раціональними планами й міркуваннями або ж неясними емоційними перевагами, власними поданнями або думками навколишніх, наскільки він упевнений у втіленні індивідуальних професійних проектів у життя й т.п.[12]

Подобніе подання й переживання звичайно погано усвідомлюються й рефлексируются самим суб'єктом професійного самовизначення через відношення до них як д саме себе реаліям, що розуміють, його внутрішнього миру. Проте, ці регулятори соціального поводження виявляються дуже діючими, інтегруючись у специфічний психічний новотвір - готовність індивіда приймати професійно важливі рішення. Ці новотвори і є не що інше, як професійні установки, що представляють собою проекцію цілісного життєвого досвіду особистості на коло соціально-специфічних варіантів рішення завдань професійного розвитку (у розглянутому нами випадку - завдання професійного самовизначення, вибору сфери майбутньої діяльності й побудови особистої професійної перспективи).

Можливо припускати зміну професійних установок старшокласників (учнів 10-11 класів), що пройшли початкову професійну підготовку в ПТУ №14, у порівнянні зі школярами 9-10 класів у життєвому досвіді яких даний фрагмент відсутній.

1.2 Психологічний аналіз особистісних ефектів допрофесійної підготовки ПТУ №14

Зіставлення параметрів особистісної пристосованості учнів ПТУ №14 і школярів 9-10 класів дозволяє укласти, що перша з названих категорій оптантів істотно більш позитивно сприймає й переживає свою взаємодію із соціумом (Табл. 1).

Таблиця 1. — Особистісна пристосованість учнів ПТУ №14 і школярів 9-10 класів, балів

a	b	c	d	e	f
Учні 10-11 класів	юнака (10 чіл.)	4,8	3,6	4,1	3,4	4,6	4,0
	дівчини (20 чіл.)	4,2	3,2	4,0	3,5	4,1	4,9
	у цілому по вибірці (30 чіл.)	4,5	3,4	4,0	3,4	4,3	4,5
Школярі 9-10 класів	юнака (10 чіл.)	3,8	3,5	3,1	3,7	4,1	3,0
	дівчини (20 чіл.)	3,5	3,2	3,0	3,5	4,1	2,9
	у цілому по подвіборке (30 чіл.)	3,6	3,3	3,0	3,4	4,1	3,0

На відміну від школярів 9-10 класів, учні ПТУ №14:

- впевненіше почувають себе в повсякденних соціальних контактах, займаючи у взаємодії з навколишніми самостійну й більше активну позицію;

- позитивно сприймають відносини між собою й іншими членами суспільства.

- змінюється професійне самовизначення, так наприклад якщо школярі найбільше прихильні робочим професіям, те учні ПТУ бачать себе в професіях з більше високим професійним статусом;

- краще контролюють свої суб'єктивні переживання, мають більше позитивний і стеничній емоційне тло життєдіяльності й поводження (юнака).

Можна припустити, що раннє формування реального професійного «Я», кристалізація рольової структури «Я - суб'єкт професійної діяльності» сприяють розширенню границь самосвідомості особистості, що розвивається, і його адекватному структуруванню, задаючи при цьому й інший - більше адекватний і конструктивний - значеннєвий масштаб сприйняття й оцінки життєвих проблем.

При цьому й учні ПТУ й школярі 9-10 класів виявляють приблизно однаковий рівень балансу тенденцій ворожості - доброзичливості стосовно інших людей.

Слід зазначити також і подібний характер відносини до існуючим у суспільстві полоролевім стандартам у двох аналізованих подвіборках. Як в учнів, так й у школярів відзначається своєрідна ідентифікаційна інверсія, що виражається в інтересі з боку юнаків до традиційно фемининнім занять і соціальних обов'язків і тропізмі дівчин до маскулиннім зразків соціального поводження, мислення й емоційного реагування. Даний факт, що виявився в розглянутій вибірці, може бути зрозумілий як локальна проекція глобальної тенденції зменшення ступеня поляризації дихотомії «чоловіче - жіноче» (у тому числі й у сфері професійної діяльності). Примітно, що минулу початкову професійну підготовку дівчини більшою мірою, чим їхні перевесниці-школярки орієнтовані на чоловічі види діяльності й соціального поводження, виявляючи, таким чином, більшу незалежність від соціальних стандартів і стереотипів. Це, у свою чергу, істотно розширює поле професійного й життєвого самовизначення.