Курсовая работа: Реалії в сучасній англійскій мові та їх переклад на рідну мову

Отаман, єсаул, сотник, гардемарин, унтер

Наприкінці цієї предметної класифікації хотілось би зазначити, що подальше розділення – по місцю – стосується тих же реалій, але розглянутих під іншими кутами зору [7, c. 65-67].

Місцева ознака

В площині однієї мови :

- Свої реалії – це більшою частиною ісконні слова даної мови:

Хііт (heath – болотиста місцевість, покрита вереском),

ель=ейл (ale- світле англійське пиво)

- Чужі реалії – це або запозичення, тобто слова іншомовного походження в словниковий склад мови, або кальки, тобто по морфемні або послівні переклади найменувань чужих для даного народу об’єктів, або транскрибовані реалії іншої мови:

Бринза (рум.), бізнес (ам.), супутник(рос.)

В площині пари мов :

- Зовнішні реалії – однаково чужі для обох мов напр., фіорд – зовнішня реалія для рос., болг., або любої іншої мови, окрім норвезької

- Внутрішні реалії – слова, які належать одній з пари мов, і отже, чужі для іншої мови напр., фіорд – для пари російської і норвезької мови – для норвезької мови буде внутрішньою реалією [7, c.68].

РОЗДІЛ III

ЗАСОБИ ПЕРЕКЛАДУ РЕАЛІЙ

Ми вже визначили, що таке реалія, яка в неї може бути структура і типи реалій. Як же повинен поводитися з реаліями перекладач? Якщо даний предмет чи явище незнайомі народу, якщо в його мові немає найменування даного предмету, поняття, явища, означає тоді це, що слово не можна перекласти. А якщо воно перекладне, то як знайти найбільш вдалу відповідність? Л.Н.Соболєв вважає так: “ якщо говорити про неперекладність, то саме реалії, як правило, і неможливо перекласти” [24, с. 270]. Проте “немає такого слова, яке не могло би бути перекладеним на іншу мову, принаймні описово, тобто поширеним сполученням слів даної мови” [26, с. 182] – це у відношенні словникового перекладу, і “ те, що неможливо у відношенні окремого елементу, можливо у відношенні складного цілого” [26, с. 182], тобто у відношенні контекстуального перекладу. Таким чином вважаємо, що питання зводиться не до того, чи можливо, чи неможливо перекласти реалію, а до того, як її перекласти.

При перекладі реалій існує дві труднощі:

Відсутність в перекладацькій мові відповідності (еквівалента, аналога) із-за відсутності у носіїв цієї мови об’єкта, який ця реалія позначає.

Необхідність, передати не тільки предметне значення (семантику) реалії, а також і її колорит (конотацію) – її національне і історичне забарвлення.

Ця справа ускладнюється ще й необхідністю ураховувати цілий ряд обставин, які заважають дати одну на всі випадки життя відповідь. Безумовним є лише одне: “рецептів тут, як і в перекладі загалом, немає, і перекладач, ураховуючи загальні теоретичні положення і спираючись на володіння мовою, на свій досвід, чуття і картотеку, а, в першу чергу, на “контекстуальні обставини”, в кожному окремому випадку вибирає шлях, який підходить більш всього, а інколи є одним можливим.

За С. Флориним і С. Власовим у практиці перекладу зустрічаються такі засоби передачі реалій:

- Транскрипція ( транслітерація)

- Переклад (заміни):

1. Неологізми:

А) калька

Б) півкалька

В) освоєння

Г) семантичний неологізм

2. Приблизний переклад:

А) відповідність за родом та видом

Б) функціональний аналог

В) опис, пояснення, тлумачення