Курсовая работа: Ресурсно-рекреаційний паспорт Городнянського району

РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

1.1 Історія міста

Городнянщина — край з багатою історією, культурою, традиціями та мальовничою природою. Городня - поселення часів Київської Русі. За багатовікову історію Городня була місцем інтенсивних контактів різноманітних етносів і культур, не раз була в епіцентрі важливих історичних подій, ставала ареною боротьби могутніх сусідніх держав.

У писемних джерелах Городня згадується в 1552 році, коли в складі Московського війська в Казанський похід разом із стародубцями йшли «боярские дети Городни и Мощенки».

З 1618 року Городня у володінні польських шляхтичів Хвощів. У час створення урядом шляхетської Польщі Чернігівського воєводства (1635) Городня - містечко і центр Городнянського округу.

У середині 17 століття городнянці брали активну участь у селянсько – козацьких повстаннях та визвольній війні українського народу під проводом Б. Хмельницького. Після Переяславської угоди 1654 року Городня стала адміністративною і військовою одиницею - сотенним містечком Чернігівського полку. До Городнянської сотні входили 55 населених пунктів.

29 червня 1709 року Російський імператор Петро I після розгрому шведської армії Карла 12 під Полтавою саме в Городні святкував свій День ангела (тезоіменництво) й на відзнаку героїзму місцевих жителів подарував місту три чавунні гармати (Дадоток А рис. 1). У 1888 році гармати були встановлені на п’єдесталі і збереглися до наших днів.

У 1732 році завдяки благодійницьким внескам купця 1 гільдії, міського голови Писарева Павла Миколайовича в центрі Городні був збудований величний храм святої Трійці (Додаток А рис.2). Ця перлина зодчества могла б прикрашати місто й сьогодні, але 70 років тому городнянська святиня була зруйнована комуністичною владою.

У 1764 році в Городні мешкало 125 сімей козаків та 185 сімей міщан та селян, а також стали населяти її євреї, більш ніж 300 осіб, в основному ремісники та купці.

У 1782 році на Україні було скасовано полковий адміністративний устрій і утворено 5 намісництв, у тому числі й Чернігівське. Намісництва, а потім і губернії ділилися на повіти. У цьому році Городня стала адміністративним центром одного з найбільших повітів Чернігівщини - Городнянського.

У 1782 році був затверджений для міста герб, який являв собою чорний якір на червоному фоні і три восьмикутні срібні зірки, одна зверху, а дві - з боків.

Якір, абсолютно подібний до городнянського, можна знайти на гербі польських Радзиць. Відомо, що в Польщу цей родовий герб потрапив разом зі своїм володарем із Німеччини, де він був подарований родоначальнику сім’ї ще в XIV столітті за доблесть у морській битві. Може бути, що в часи польського панування Городня була віддана одному з нащадків німецького моряка, зокрема Хвощу. Можливо, і перекочував якір із Німеччини до родового герба польського поміщика, а потім на герб міста Городні.

У наступному 1783 році повітове місто одержало різні вигоди і привілеї.

Важливу роль для пожвавлення економіки й торгівлі в Городні мало прокладення Лібаво – Роменської залізниці (1873 р.), а згодом відкриття в Городні банку.

У кінці 19 століття на кошти грузинського князя І. Орбеліані був споруджений Народний дом, у якому аматори показували спектаклі, потім створювався кінематограф. Будівля збереглася, тепер тут міститься дитячо-юнацька спортивна школа.

Під час першої світової війни та створення Української незалежної держави Городня стала епіцентром тих історичних подій. У місті формувалися загони Червоної армії М. Щорса, В. Боженка, М. Кропив'янського. Біля Городні діяли повстанці отаманів Галаки, Добровечора, Ющенка, Бусла.

У 1919 році у приміщенні Городнянської жіночої гімназії (тепер школа №2) (Дадоток А рис.3) знаходилось керівництво Чернігівської губернії, губком та губреввиконком під керівництвом Ю. Коцюбинського та Е. Бош.

У 1923 році повіти були ліквідовані, Городня стала центром району. Під час колективізації Городня знову в центрі подій. Для придушення виступів селян у Городню були викликані з Гомеля регулярні війська. 17 червня 1931 року повстанці під керівництвом „куркуля” Я. Рябченка ( в минулому начальник повітової міліції) біля Городні отримали поразку.

Під час Великої Вітчизняної війни 8 тисяч 425 жителів Городні та району загинули в боротьбі проти німецько – фашистських загарбників. Трьом городнянцям: О. Жижкуну, Б. Калачу, Й. Юфи (еврей) - присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1989 році в Городні почалось виробництво кольорових телевізорів «Агат». Це був єдиний районний центр на теренах тодішнього Радянського Союзу, в якому випускалась така високотехнологічна продукція.

У Городні тривалий час розміщувався 703 навчальний авіаційний полк Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків, який мав добре оснащення; аеродром, полігон, сучасні класи, тренажери. Тут сталі на крило тисячі висококласних льотчиків, серед яких десять майбутніх космонавтів.

З проголошенням незалежності України, в 1991 році, Городня знову стала прикордонним містом.

Символом віковічної дружби й братерства слов’янських народів — українців, росіян, білорусів — є величний Монумент Дружби на кордоні земель трьох держав (Додаток Б рис.1).

Городнянський край вписав в історію України десятки видатних імен із різних галузей суспільного й державного життя.

Особливе місце посідає Городнянщина в долях письменників: М. Коцюбинського, А. Кацнельсона, політичного діяча сучасності Л. Лук’яненка, професора, Заслуженого працівника народної освіти П. Назимка, хірурга М.Волковича, художників О. Лопухова, І. Серебряного. етнографа та історика С. Носа, міського голови П. Писарєва, інженера — архітектора Д. Савицького, військового діяча М. Щорса та багатьох інших відомих постатей.

РОЗДІЛ ІІ. ПРИРОДНІ УМОВИ

Геополітичне положення. Городня – місто історичне і є центром єдиного району України, який безпосередньо межує з Російською Федерацією та республікою Білорусь. Розташована на півночі Чернігівської області, по обидва боки невеличкої річки Чибриж (Додаток Б рис.2), яка впадає в річку См' ячка – притоку р. Снов (Додаток Б рис.3). Місто знаходиться в 3 км від залізничної станції Городня, на автошляху Чернігів-Сеньківка-Климово-Москва.

Відстань до обласного центру Чернігова автомобільним шляхом - 56 км, столиці Києва - 200 км, до Росії та Білорусі - 35 км.

Городня знаходиться в зоні дії міжнародного транспортного коридору №9, визначеного Критською конвенцією в рамках Європейського Співтовариства (Хельсінкі - Санкт-Петербург – Київ (Москва) – Одеса (Кишинів) – Бухарест – Александрополіс). Через місто проходять залізниця Санкт – Петербург - Сімферополь та автомобільна дорога Чернігів - міжнародний пункт пропуску „Сеньківка”, далі - на Росію (Брянськ, Москву) та Білорусь.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--