Курсовая работа: Шляхи розвитку інтересу до математики у розумово відсталих дітей

Міністерство освіти і науки України

Слов ’ янський державний педагогічний інститут

Дефектологічний факультет

Шляхи розвитку інтересу до математики

у розумово відсталих дітей

Курсова робота

студента V курсу 1 групи

Дмитрієнко Романа Анатолійовича

науковий керівник:

Дубовський Сергій Олександрович

Слов’янськ 2002

План

Вступ...................................................................................................................3

1. Особливості викладання математики в корекційній школі. Завдання навчання математики................................................................5

2. Формування інтересу до математики як обов’язкова умова успішного оволодіння математичними знаннями, вміннями та навичками у розумово відсталих учнів.....................................................9

2.1. Доброзичливе ставлення вчителів до учнів, стимулювання й заохочення.............................................................................................10

2.2. Розкриття перед дітьми значення математики у житті та діяльності людини...........................................................................11

2.3. Максимальна опора на практичний досвід учнів, підтримання зв ’ язків між навчальним матеріалом і життям....................................................................................................12

2.4. Використання дидактичних ігор................................................13

2.5. Постійна активізація пізнавальної діяльності.....................16

3. Висновки і практичні рекомендації з методики розвитку інтересу до математики в розумово відсталих дітей.......................20

Література.....................................................................................................23

Вступ

Методика навчання математиці в корекційній школі почала формуватись в нашій країні в 30-ті роки ХХ століття. Основоположники корекційної школи А.Н.Грабаров, Є.В.Герьє, Н.В.Чехов вважали, що математика повинна дати розумово відсталій дитині лише практичні прийоми лічби. Вони стверджували, що навчання математиці повинно бути індивідуалізованим внаслідок різних здібностей дітей, обгрунтовували необхідність використання конкретного матеріалу, який повинен бути добре знайомим і цікавим учням. В перші роки становлення корекційної школи використовувався методичний досвід навчання лічби прогресивних зарубіжних спеціалістів О.Декролі, Ж.Демора, М.Монтесорі, Е.Сегена та ін.

Наприкінці 40-х – на початку 50-х років в спеціальній методиці математики з’явились експериментальні дослідження, присвячені удосконаленню навчання математиці школярів з порушеннями інтелекту, різним розділам математики. Так, у дослідженнях К.А.Михальського, М.І.Кузьмицької, О.П.Смалюги, М.Н.Перової, А.А.Хілько, А.А.Ек, Г.М.Капустіної та ін. розроблена методика навчання вирішенню арифметичних задач, показана роль підготовчих вправ, дидактичних ігор, наочності, а також предметно-практичних вправ, спрямованих на конкретизацію змісту завдань.

Пошукам прийомів розвитку активності й самостійності учнів допоміжної школи в процесі роботи над арифметичною задачею присвячено дослідження А.А.Хілько, а розвитку самостійності при виконанні домашніх завдань – дослідження А.Н.Ляшенко.

Значення й прийоми розвитку мотивації в процесі навчання математиці переконливо показані в дослідженні Ю.Ю.Пумпутіса, який прийшов до висновку, що, коли дії учнів мотивовані, коли вони можуть отримані на уроках математики знання застосувати в своїй побутовій або трудовій діяльності, якість засвоєння математичного матеріалу зростає.

Розвитку пізнавального інтересу до математики сприяє використання дидактичних ігор, цікавих вправ, предметно-практичної діяльності дітей, усвідомлення практичної значимості математичних знань, що було доведено М.Н.Перовою.

С.Дубовським було проаналізовано експериментальні дані та запропоновано конкретну методику розвитку інтересу до математики в учнів допоміжної школи, а також узагальнено практичний досвід вчителів-дефектологів з цього питання. Це мало конкретне практичне значення, оскільки дало можливість сформульовані раніше теоретичні положення застосовувати на практиці.

Аналіз методичних основ викладання математики в корекційній школі дає можливість зробити висновок, що в методиці математики зроблено значні досягення в пошуках ефективних дидактичних прийомів корекційного навчання математики на основі врахування особливостей розумової діяльності учнів та засвоєння ними математичних знань, в чому надзвичайно велика роль належить розвитку пізнавального інтересу до математики.

1. Особливості викладання математики в корекційній школі. Завдання навчання математики.

Основні задачі спеціальної школи – максимальне подолання недоліків пізнавальної діяльності і емоційно-вольової сфери розумово відсталих школярів, підготовка їх до участі у корисній праці, соціальна адаптація в умовах сучасного суспільства.

При визначенні завдань навчання математики учнів допоміжної школи необхідно виходити з цих конкретних задач.

Досягти оволодіння учнями системою досяжних математичних знань, вмінь та навичок, необхідних у повсякденному житті і в майбутній професії, так міцно, щоб вони стали надбанням учнів на все життя – головна загальноосвітня задача навчання математики.

За період навчання в школі учні повинні отримати наступні математичні знання та практичні навички:

а) уявлення про натуральне число, нуль, натуральний ряд чисел, про звичайні та десятичні дробі;

б) уявлення про основні величини (довжина відрізку, вартість, маса предметів, площа фігур, об’єм, час), одиниці виміру величин та їх співвідношення;

в) знання метричної системи мір, мір часу й уміння практично користуватись ними;

г) навички практичних вимірів, вміння користуватись інструментами (лінійкою, мірною кружкою, вагами, годинником і т.д.);

д) вміння виконувати чотири основні арифметичні дії з багатозначними числами і дробями;

є) вміння вирішувати прості й складні (в 3-4 дії) арифметичні задачі;

ж) уявлення про площинні та об’ємні геометричні фігури, знання їхніх властивостей, побудова цих фігур за допомогою креслярських інструментів (лінійки, циркуля, угольника, транспортира).

Навчаючи математики учнів допоміжних шкіл, треба враховувати, що засвоєння необхідного матеріалу не повинно мати характеру механічного заучування й тренування. Знання, отримані учнями, повинні бути усвідомленими. Від предметної, наочної основи слід переходити до формування доступних математичних понять, вести учнів до узагальнень і на їх основі виконувати практичні роботи.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--