Курсовая работа: Системи модульно-розвивального навчання

Засобами реалізації системи модульно-розвивального навчання є лекційно – практична форма . Застосовуючи її порядок з лекціями, практикумами, семінарськими заняттями, конференціями, заліками викладач практикує консультації, співбесіди. Елементи лекційно-практичної форми Галина Петрівна вводить, починаючи з 7-го класу.

Як правило вивчення теми починається на установчо-мотиваційному модулі. Для педагога і її учнів установчо-мотиваційний модуль – це той стартовий майданчик, що дає змогу при серйозній підготовці сягнути висоти у польоті при засвоєні теми, яку вона пропонує. На ньому відбувається постановка навчально-виховних завдань, введення учнів у понятійно-термінологічне поле, ознайомлення із структурно-часовою моделлю навчальної діяльності, системою оцінювання результатів, стимулюючи в такий спосіб потяг до успіху. Підводячи учнів до сприйняття нових навчально-виховних цілей, в них формується відчуття власної компетентності, актуалізуються мотиваційні резерви, створюється сприятливий психологічний клімат довіри між учнем і вчителем. На цьому етапі важливо націлити школярів на своєчасне усунення можливих прогалин у знаннях. Цьому допоможе робота з аркушем контролю “Перевір себе”, в якому є список літератури, рекомендованої для повторення та опрацювання, пропонується випереджаюче домашнє завдання, завдяки чому стає реальною диференціація та індивідуалізація навчання. Школярі включаються у ситуацію вільного вибору, мають можливістьвиявляти творчі здібності, активність, самостійність. Цій же меті служать реферати, теми яких пропонуються.

Після того педагог переходить до змістово-пошукового модуля – що спрямований на пошуково-пізнавальну активність учнів. Блочно-пошуковий виклад навчального матеріалу дає змогу організувати цілісне сприймання учнями нових знань у системі, а не як окремих фактів. Такий підхід допомагає зменшити завантаженість учнівської пам’яті, позбавляє їхню творчу думку смислових обмежень. За таких умов розкриваються здібності кожної дитини до співтворчості.

З метою вивчення теми великим блоком, активізації мислення школярів при вивченні нового, економії часу, для доцільної творчої роботи Галина Петрівна використовує лекційну форму навчання. Лекція – є найважчим етапом змістово-пошукового модуля навіть для вчителя з великим досвідом. З одного боку вчитель повинен бути блискучим лектором, який пробуджує прагнення до роздумів і володіє майстерністю актора, з другого боку – тримати в полі зору кожного учня класу і керувати його діяльністю. Лекція у 7-9 класах є близькою до бесіди з класом. Під час лекції заслуховуються короткі повідомлення і коментарі, підготовлені самими учнями на основі вивчення додаткових джерел. У 10-11 класах лекція відповідає структурі вузівської лекції, що забезпечує наступність між середньою і вищою ланками освіти.

Готуючись до лекції, педагог розробляє її план-конспект, визначає характер самостійної роботи учнів на лекції, а також передбачає форми навчальної діяльності, за допомогою яких здійснюватиметься розвиток і закріплення набутих на лекції знань (під час практичних занять, семінарів, тощо). У лекції сполучаються інформаційні та проблемні начала. Характер цих зв’язків залежить від того , чи є лекція вступною, чи оглядовою.Усний виклад великими дозами є ніби вступом до самостійної роботи за підручником із додатковою літературою, яка спрямована на глибоке розуміння ( осмислення) знань. Під час такого попереднього сприйняття усного викладу ( лекції) учні усвідомлюють і запам’ятовують основний зміст навчального матеріалу, перш за все означення, ознаки, властивості та зв’язки між ними. Отже, для початкового викладу необхідно підібрати такий зміст навчального матеріалу, який би відображав цілісну систему знань.

Для кращого запам’ятовування навчального матеріалу викладач рекомендує застосовувати різні прийоми , зокрема, фіксацію на дошці, спеціальному плакаті чи за допомогою проектування кодоскопа опорних змістових пунктів − понять, термінів, схем, тощо.

Галина Петрівна також продумує, що учні повинні записувати в ході лекцій. В процесі своєї роботи вона практикує ведення зошита-довідника( “Міні-підручник гімназиста”). Такі довідники учні ведуть починаючи з 7-го класу. В них вони записують основні, опорні фрагменти лекції. Розглянемо фрагменти кількох лекцій:

Тема : Чотирикутники(геометрія 8 клас)

Види чотирикутників

Паралелограм

Паралелограм – це чотирикутник, протилежні сторони якого попарно паралельні.

Властивості і ознаки паралелограма

	1. Протилежні сторони попарно рівні.
	2. Протилежні сторони рівні і паралельні.
	3. Протилежні кути попарно рівні.
	4. Сума кутів, прилеглих до однієї сторони, дорівнює 180°. α+β = 180°.
	5. Діагоналі точкою перетину діляться навпіл.
	6. Кожна діагональ ділить чотирикутник на два рівні трикутники.
	7. Обидві діагоналі ділять чотирикутник на чотири рівновеликі трикутники (однакової площі).
	8. Точка перетину діагоналей є центром симетрії.
	9. Сума квадратів діагоналей дорівнює добутку квадратів усіх сторін:

Запам’ятай !

Властивості читаються так: Якщо чотирикутник – паралелограм, то ... (Називай будь – яке з 9 – тверджень.)

Ознаки читаються так: Якщо в чотирикутнику... (називай будь – яке з 9 - тверджень), то він – паралелограм.

При підготовці до лекцій вчитель передбачає успіх, радість, а можна – і завідомо помилкове міркування, щоб після встановлення його фальші (наприклад шляхом контрприкладу) направити учнів правильним шляхом, формулює і пропонує учням задачі практичного змісту. По ходу лекцій Галина Петрівна рекомендує учням задавати питання, вносити пропозиції і при цьому не боятися зробити помилку. Можна навіть перервати пояснення. Обговорення кожного питання повинно викликати участь всього класу. Найкраще, коли учень вносить якомога більше пропозицій, нехай помилкових, ніж мовчить і залишається осторонь від обговорень. Вступна лекція закінчується розв’язуванням усних вправ, записом питань на залік, літератури і розв’язуванням опорних задач.

Навчання математики –це перш за все розв’язування задач. Багато задач, що публікуються в підручниках, задачниках в більшості випадків дублюють одна одну, відрізняються лише числовим значенням, тоді як математична суть одна і та ж. Пуанкаре (французький математик) писав: “Математика – це мистецтво називати різні речі одним і тим же іменем.” В якості прикладу розглянемо три різні задачі: математична суть і розв’язок яких одинаковий.

Задача 1

Майстер може виконати деяку роботу за 20 днів, а учень за 30 днів. За скільки днів вони виконають цю роботу?

Задача 2

Із пункту А в пункт Б відправляється поїзд, який проходить весь шлях за 20 годин, одночасно із Б в А – інший поїзд, який проходить цей шлях за 30 годин. Через скільки годин поїзди зустрінуться?

Задача 3

Кран з холодною водою може наповнити пустий бак за 20 хв., а кран з гарячою – за 30хв.За скільки часу наповниться бак, якщо відкрити зразу два крани?

Розв’язок кожної задачі може бути представлено одними і тими ж арифметичними діями: