У розмовному стилі спостерігається велика кількість колоквіалізмів та не завжди правильні граматичні структури. Проте при перекладі усний перекладач має більшу свободу творчості, ніж в інших стилях мовлення.

Художній стиль також має багато образних порівнянь, які перекладач має правильно зрозуміти і передати ці значення відповідно до очікування цільової аудиторії.

Юридичні тексти офіційно-ділового стилю слід передавати з точністю до оригіналу, а також звертати увагу на терміни, які мають багато значень.

Тексти публіцистичного стилю рідко перекладаються до друку повністю, при цьому переклад замінюється більш коротким реферативним викладом. Так як в таких текстах багато назв, скорочень та жаргонізмів, перекладач має мати попередні знання для адекватного перекладу. Також необхідно замінювати теперішній час на минулий при перекладі газетно-інформаційного стилю.

Технічні тексти та тексти наукової літератури складають особливий інтерес для перекладача. У граматичному відношенні проблем немає, проте у науковому стилі спостерігається величезна кількість термінів, які у різних галузях мають різні значення. Тому обов’язково необхідно мати фонові знання в різних галузях.

Так як конфесійний стиль відрізняє небуденна урочистість та піднесеність, твори цього стилю містять велику кількість алегорій, метафор, символів. Перекладач має їх розуміти і адекватно перекладати.

Отже, жанр виступає як стійка структура тексту оригіналу, яка організує всі його компоненти в єдину систему. У зв’язку з цим специфічні мовні проблеми, що виникають при перекладі текстів різних жанрів, повинні вирішуватись разом зі специфічними питаннями перекладу кожного конкретного жанру. При жанровому підході до перекладу дотримання / недотримання норми жанру в обох текстах (оригіналу і перекладу) може бути критерієм оцінки відповідності / невідповідності тексту оригіналу та тексту перекладу, його адекватності, еквівалентності.

Саме в цьому напрямку ведуться дослідження в галузі жанрово-стилістичної теорії перекладу, яка через вивчення комунікативно-прагматичних особливостей текстів різних стилів та жанрів виявляє їх жанрово-стилістичні домінанти, тобто сукупності мовних, композиційних і прагматичних ознак даних текстів. Підходячи до перекладу з позиції жанрово-стилістичного аналізу, перекладач мимоволі стикається з проблемою зіставного аналізу мовних одиниць цих жанрів, а також із компаративним вивченням тематично аналогічних текстів двох мов. Проте не дивлячись на все різноманіття творів різних стилів та жанрів, перекладач має орієнтуватися у всіх сферах життя для того, щоб переклад можна було вважати прямим відповідником твору оригіналу, але на іншій мові.

Розділ 3. Засоби вираження модальності при перекладі текстів різних жанрів з англійської мови на українську

Модальність, будучи екстралінгвістичною категорією вираження відношення мовця до реальності, в англійській та українській мовах має загальні засоби вираження. Проте не завжди в українській мові можна знайти еквівалент при перекладі речень, в яких є модальні вираження. Якщо перекладач буде знати, якими засобами перекладати будь-який текст того чи іншого стилю, він зможе досягти найбільшої адекватності при перекладі.

Існують різноманітні способи перекладу засобів вираження модальності при перекладі з англійської на українську. Для того, щоб досягти максимальної еквівалентності, перекладач повинен враховувати особливості того чи іншого тексту, адже еквівалентність та способи її досягнення залежать від приналежності тексту до певного стилю мовлення. Так як ми розглядаємо тексти різних стилів та різних жанрів, слід звернути увагу на те, в якому жанрі можна зустріти найбільше засобів вираження модальності, а в якому найменше.

Нижче розглянемо фонетичні, лексичні та лексико-граматичні (модальні дієслова, котрі мають еквіваленти в українській мові, і котрі не мають українських відповідників) засоби вираження модальності.

3.1 Фонетичні засоби вираження модальності

Вираження модального значення за допомогою фонетичних засобів завжди мають ідентичну реалізацію в обох мовах, хоча в українській мові часто виражаються за допомогою лексичних засобів (модальні частки та модальні прислівники). Ці засоби також можуть виражати відтінки значення передбачення, застереження, припущення, сумніву, впевненості та ін. Найбільш часто вживаними частками, котрі створюють такі чи подібні значення, є аж, ж, хоч, б, би, і, й, - но, - то, саме, таки та ін., а також прислівники авжеж, адже, надто, певне, напевне, все ж, все ж таки, немов, ніби та деякі інші. Вибір модальних часток чи модальних прислівників залежить від контексту, хоча в більшості випадків він залежить від перекладача та його власного бажання забарвити текст перекладу. Наприклад, можна при перекладі створити більш слабке чи більш сильне значення слів у реченні:

“How fastidious is the human memory! ” (The Ukrainian, p.10). - “Дивовижна таки людська пам’ять / Дивовижна все ж таки людська пам’ять" ( The Ukrainian, p.10).

При перекладі перекладач часто застосовує фонетичні засоби вираження модальності, адже він суб'єктивно відноситься до реальності, зображеної у тексті оригіналу. Це можна побачити за деяких можливих інтерпретацій модального значення у реченні, де модальність виражається за допомогою емфатичного та логічного наголосу, що падає на підмет чи займенник you ( ти, ви): “I do really wish it hadn't been you ( Sir Arthur Conan Doyle, p.46) - “Мені й справді хотілося, щоб це був не ти ” (Дмитренко, с.120).

Коли під емфатичний чи логічний наголос попадає англійське модальне дієслово, вираження модальності може збігатися в обох реченнях:

“Vitrenko is unlikely to be willing to dissolve her mighty charisma in any “bloc type” alliance” ( The Ukrainian, p.18). - “Вітренко навряд чи буде “розчиняти” свою досить могутню політичну харизму в якомусь об’єднанні “блокового типу” ( The Ukrainian, p.18).

Це саме модальне значення впевненості може виражатися в українській мові за допомогою модального прислівника певне/напевне та часток ж, таки :

“This is sure to be the basis of her electoral campaign” (The Ukrainian, p.18). - “Напевне на цій основі будуватиметься її кампанія” (The Ukrainian, p.18).

Значення здивування чи припущення, що виражається в англійській мові за допомогою просодичних засобів, передаються в українській мові за допомогою часток та передачі інтонації та ноголосу:

“How has the nation or its people changed during this period? ” (The Ukrainian, p.10). - “Як все ж таки запам’ятали той час люди, що змінилося для них за часи незалежності? ” (The Ukrainian, p.10).

Зазначимо, що інтонація як засіб вираження модальності з чисто фонетичного феномена перетворюється у феномен фонетико-граматичний, тому що він виконує і граматичну функцію.

3.2 Лексичні засоби вираження модальності

Текстова модальність, відображаючи найбільш загальні та суттєві ознаки тексту, а саме ставлення того, хто говорить чи пише до дійсності, може проявлятись на поверхню лексичними засобами. Композити, займаючи проміжне місце між простими словами, похідними одиницями, абревіатурами та ідіомами, вважаються одним із найбільш перспективних способів експлікації.

Композити є одним із засобів вираження модальності у тексті, яка існує у таких аспектах [Кресан Е.Я. 1999: 76]:

1. Реальність/ірреальність текстового світу. Категорія модальності поділяється на два види:

а) атрибутивно-модальне значення;

б) суб’єктивно-модальне значення.

Лінгвіст Н.Ю. Шведова вважає, що модальність не може обмежуватись лише вказівкою на відношення того, хто говорить з точки зору реальності / ірреальності. У значній мірі в цій категорії виявляє себе суб’єктивно-оцінне відношення. Крім закладеного в системі форм пропозиції об’єктивно-модального значення, що відносить повідомлення в план реальності / ірреальності, - пише Шведова, - кожне висловлювання, побудоване на основі тієї чи іншої схеми пропозиції, включає суб’єктивно-модальне значення і виражає ставлення мовця до сказаного" (власне ставлення автора чи ставлення автора до ситуації, котре виражається за допомогою вираження думок героїв твору) [Кресан 1999: 80]:

“In that case we had better discuss it in a cosy room rather than in this wind-swept market-place” (Sir Arthur Conan Doyle, p.167). - “У такому разі нам краще поговорити в затишній кімнаті, а не на цьому ринковому майдані, де віють усі вітри" (Дмитренко, с.128).

Композит wind-swept виражає ставлення героя до місця негативно, бо воно не є зручним для обговорення їхньої важливої справи. Таким чином, цей композит сприяє цілісному відтворенню реальності у творі - ситуація потребує особливої уваги.