...Забіліли сніги мої чорні,

Засміялась душа молода.

(М.Вінграновський „Остання сповідь Северина Наливайка”)

Потім тьотя Клава зробила рухом парасольки диск, піймала поглядом срібно-синій слід метеора й промовила (М.Хвильовий „Вальдшнепи”)

Отже, можна зробити висновок, що протягом останніх століть частота вживання назв кольорів як у французькій, так і в українській літературі невпинно зростає.

Розділ 2. Способи вираження кольорів і відтінків в українській і

французькій мовах, особливості їх перекладу

2.1. Методи зображення кольорів

Частіше за все назви кольорів є вмотивованими. Наприклад, червоний колір отримав свою назву, бо червона фарба виготовлялася із особливого виду хробаків (червів). Назва „рожевий” – від застарілої назви троянди (рожі), малиновий – від назви ягоди, зелений – від старовинної назви будь-якої трави (зілля), бузковий – від назви рослини [17; 9].

Деякі назви кольорів створені шляхом калькування з іншої мови. Калькування (від фр. с alque „копія”) – копіювання іншомовного слова за допомогою свого, незапозиченого матеріалу; поморфемний переклад іншомовного слова [10; 230]. Таким чином, наприклад, було отримано назву помаранчевого кольору в українській мові (у французькій мові couleur orange – дослівно апельсиновий, помаранчевий колір) Часто назви кольорів є запозиченими з іншої мови: французькі bleu , blanc , brun , gris (з германських мов), російські лиловый , фиолетовый, палевый , українські оранжевий , бордовий, бежевий (з французької).

Треба відзначити також способи зображення відтінків, для яких немає спеціального словесного позначення [3; 194]. В першу чергу, це, звісно, використання дослівного перекладу з аналітичним позначенням кольору за допомогою слова кольору (couleurliedevin – кольору винного осаду). Але основним засобом передачі відтінків є модифікація основного кольору.

Для уточнення кольору використовуються:

· суфікси інтенсивності (синюватий ,жовтуватий, червонуватий , bleuâ tre , rougeâ tre );

· спеціальні слова, що уточнюють колір (clair, foncé, темно-, блідо-, яскраво- тощо);

· метафоричне вказування на предмет, що має такий самий відтінок (білосніж ний, bleu-ciel );

· вказування на основні кольори, що входять до складу відтінку (bisкоричнево-сірий , mordoré червонувато-коричневий , persсиньо-зелений тощо).

До того ж, відтінок, що має назву в одній мові, може залишитися без неї у іншій. В цьому випадку відтінки не відокремлюються від основного кольору і не відрізняються між собою. Дуже часто одному українському прикметнику відповідає одразу декілька французьких назв, що відрізняються між собою за відтінками чи спеціалізацією (особливі назви кольорів тканин, обличчя і т.д.). Наприклад, червоний - rouge, garance; бузковий – lilas, mauve; бордо – bordeaux, liedevin; коричневий – brun, broudenoix; малиновий – cramoisy, amarante; смаглявий – bronze, bazané, bistré, halé.

Порівнюючи переклади, ми часто знаходимо особливе слово, що позначує відтінок у французькому тексті, і посилання на загальний колір чи його модифікацію – в українському.

Наприклад:

1. Le ciel était du bitume. – Небо було чорним .

У цій фразі використовується професійне позначення кольору: bitume – чорна смола . Українською мовою дається загальне позначення кольору.

Загалом, зображення відтінків, що не мають спеціального позначення в даній мові, - дуже складна задача. В художній літературі часто взагалі не можна використовувати пояснення, і перекладачі, будучи не в змозі точно перекласти назву відтінку, передають його лише приблизно.

2.2 Метафоричне позначення назв кольорів

Нерідко назви кольорів і відтінків позначаються метафорично – шляхом порівняння з предметом, що має відповідний відтінок (небесного кольору, кольору крові ) [3; 196]. З часом такі метафоричні означення можуть закріплюватися у мові і входити у загальну гамму кольорів: вишневий, рожевий стали вже звичними прикметниками кольору; вирази на кшталт сталевого кольору теж перетворилися на стійкі аналітичні позначення.

Метафоричне позначення кольору частіше використовується у французькій, ніж у українській мові. В українському тексті їм відповідають основні кольори і їх модифікації:

Lepapierdeteinture étaitliedevin – Шпалери були темно-червоного кольору ;

Ilsecouaitquventdescheveuxtoutdorés. – Він струшував на вітрі геть позолоченим волоссям [28;34];

unvêtementhailloneuxcouleurdeboue – вицвіле лахміття.

Зробити точний переклад назви кольору дуже складно. Для вдалого виконання цієї задачі необхідно знати основні засади з теорії перекладу, що стосуються підбору слів. Вибір слова – одне з найважливіших і найскладніших питань практики перекладу – висвітлюється в коментарях лінгвістів по-різному, в залежності від поставленої задачі. Вибір слова може залежати як від багатозначності українського чи французького слова, так і від наявності синонімів, що мають приблизно одне й те саме значення. В першому випадку можна припуститися більш грубих помилок, але друге завдання (підбір синонімів) є складнішим [4; 5].

Є кілька типів відповідників [20; 21]:

а) узуальні чи словникові відповідники (rouge – червоний ; vert – зелений; turquoise - бірюзовий );

б) аналоги або варіативні відповідники (рудий – roux, fauve, carotte; блакитний - aigue-marine, céruléen, cyan, sarcelle);

в) адекватні заміщення.