Такі назви виникають постійно. Наприклад, у Парижі вводять обмеження щодо часу і місця стоянки автомобілів. При порушенні поліцейський поміщає на лобове скло зачиненої машини блакитний папірець – штраф. Парижани одразу назвали ці квитанції papillonsbleus. Згодом ввели нові правила дорожнього руху у деяких районах міста, і ці райони отримали назву zonebleue. З’явилися вирази maréenoire – забруднення моря нафтопродуктами й в переносному значенні – неприємне явище, що швидко розповсюджується ; pointnoire – “небезпечне місце на дорозі” і в переносному значенні – “складнощі” .

Звідси видно, що в українській мові на першому місці стоїть слухове сприйняття, а у французькій - зорове.

Висновки

В ході дослідження було проведено систематизацію, узагальнення і порівняльний аналіз засобів вираження гами кольорів у французькій і українській мовах.

Ця тема була обрана тому, що при детальному аналізі назв кольорів можна переконатися, що навіть таке загальне відчуття, як колір, в різних мовах відображається по-різному.

В роботі розглянуто декілька класифікацій кольорів (загальні класифікації, класифікації за психологічним впливом на людину, за вживаністю в певній мові тощо). Вченими вже доведено, що люди, які спілкуються різними мовами, по-різному сприймають гаму кольорів. У різних мовах, а в даному випадку в українській і французькій, різняться між собою найбільш вживані кольори (у французькій мові це noir – blanc – rouge – vert – bleu – jaune; в українській: білий – червоний – чорний – зелений – синій – сірий – жовтий ) і навіть методи вираження їх гами.

У французькій мові практично будь-яке слово може стати назвою кольору, тоді як в українській мові частіше вживаються кольори спектру та їх варіації. Правильний переклад французьких назв кольорів є дуже важкою задачею для перекладача. Для її вирішення мало лише знання мови. Необхідно також добре орієнтуватися у французьких реаліях. У французькій мові також набагато частіше використовується метафоричне позначення кольору (despantalonsvignone, lesyeuxpervenche, lecieldebitume). Але все ж можна виділити основні типи формування назв кольорів і відтінків:

· використання дослівного перекладу з аналітичним позначенням кольору за допомогою слова кольору (couleurliedevin – кольору винного осаду)

· суфікси інтенсивності (синюватий , bleuâtre );

· спеціальні слова, що уточнюють колір (clair, foncé, темно-, блідо-, яскраво- тощо);

· метафоричне вказування на предмет, що має такий самий відтінок (білосніж ний, bleu-ciel );

· вказування на основні кольори, що входять до складу відтінку (bisкоричнево-сірий , mordoré червонувато-коричневий , persсиньо-зелений тощо).

Також під час дослідження було розглянуто вживання назв кольорів у обох мовах в переносному значенні і те, з чим у кожній мові асоціюються такі кольори, як білий (“ясний, світлий”, у французькій мові також “чистий”, “порожній”), чорний (“зловісний”, “незаконний”), зелений (“недосвідчений”, “незрілий”, а також “сирий”, “свіжий”, “міцний”, “суворий”) тощо.

У роботі розглянуто і проаналізовано вживання кольорів у фразеологізмах на матеріалі художньої та наукової літератури, прослідковано історію появи назв деяких відтінків і кольорів, а також досліджено основні типи перекладу слів, що позначають колір, з французької мови на українську і навпаки.

Таким чином, за науковими і літературними даними було проведено порівняльний аналіз засобів вираження гами кольорів і відтінків у французькій та українській мовах, їх систематизація і узагальнення.

Список використаної літератури

1. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції на?