Реферат: Бізнес-етика в міжнародних відносинах та особливості етичної бізнес-діяльності в Україні

3. Вонистворюютьбазу длявиправданняобразу дій одних осібі для захисту і допомоги іншим людям. Якщо я маю моральне право, то мої діїморально виправдані. Більш того, якщо я маю моральне праворобити щось, то це значить, що дії інших людей, направлені на те, щоб заважати мені, не є оправданими.

Вказані характеристики, відносяться доморальних прав, які дают можливість використовуватиостанні длясуджень, які досить відрізняються відтих, що виводяться на базі стандартних норм утилітаризму.

Можна виділити дві головнихвідмінності між утилітарним підходом іпідходом з позиції моральних прав.

1. Моральні права є відображеннямвимог моралі, які пред’являютьсядо окремого індивіда, тоді як моральні нормиутилітаризмуза своєю суттюколективні.

2. Права утворюють базу нормативів, використовуючи які, можна відкинутибудь-які спробиапелювати до таких критеріїв, як суспільнакорисність ікількісні фактори.

Права – більш досконалий інструмент, ніж стандартні нормиутилітаризму, але вони включають елементи останнього: наприклад, в війну обмежувалисядеякі моральні права в цілях захистуінтересів суспільства.

Концепція справедливості зобов’язує менеджерів ставитися однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, основується на поняттях порядності і чесності.

На відміну від етики утилітаризмуобласть застосування "етики справедливості"істотнозвужена.Остання включає в основному проблеми, пов’язані з відношенням бізнесуісуспільства в цілому, і неторкаєтьсянаприклад, проблем відношень між корпораціями.Очевидно також, что стандарти справедливостіне можуть стояти вищеморальних прав окремої особистості. Сама справедливість заснована на моральних правах індивідів.

"Етика справедливості" виходить із положення, що люди по своїй природі являються суспільними істотами, які повинні жити в суспільстві істворювати соціальні структури для підтриманняйого функціонування. Основна цінність для її представників - людськарівністьі справедливість. Внаслідок цього моральнимобов’язком в "етикі справедливості"є підпорядкуваннязакону,який повинен бутиоднаковим для всіх,прийняття справедливих законів,відсутністьдискримінаціїіпривілеїв.

Складність, однак, заключається в тому, що існує ряд відмінних один від одногоуявленьпро справедливість. Наприклад:

- "капіталістична" справедливість - розподіл благ повинен здійснюватися з врахуванняміндивідуального вкладу в загальну справу группи (фірми, суспільства, людства);

-"комуністична" справедливость-трудовіобов’язкиповинні розподілятися в відповідностіізздібностями, а блага в відповідностіз потребами;

- концепція справедливості, сформульована американским вченим Дж. Ролзом в книзі "Теорія справедливості", яка вийшла в світ в 1971 році.

Намітилась тенденція переходу бізнесу від економічної моделі, яка була притаманна минулому, до соціоекономічної моделі, яка притаманна розвиненим країнам після 80-х років 20 століття. Пріоритети наведених моделей зазначено в таблиці 1.

Таблиця 1. Порівняння моделей бізнесу

Пріоритети економічної моделі	Пріоритети соціоекономіної моделі
Виробництво	Якість життя
Експлуатація ресурсів	Збереження ресурсів
Ринкові рішення	Задоволення потреб
Економічна віддача від ресурсів	Збалансована економічна і соціальна віддача від ресурсів
Індивідуальні інтереси	Суспільні інтереси: люди працюють у системі, як того потребують коопераційні зв’язки
Бізнес розглядається переважно як закрита система	Бізнес розглядається переважно як відкрита система
Слабка взаємодія з урядовими органами	Активна взаємодія з урядовими органами

Моральні проблеми ділового життябагаточисленніі вирішити їх, виходячи із позицій тільки одного направлення, навряд чи можливо.

На відміну від традиційнної культури, колипанувала одна етична система, в сучасному суспільстві рівноправно співіснують різноманітні етичні системи, що передбачають різну етичну оцінку одних і тих же явищ в сфері бізнесу.

3. . Фактори, що визначають етичний вибір

Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов’язків, які можуть бути зафіксовані у документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти дій. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи.
Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах набувають однакової етичної поведінки. Так, наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки - невеликі виплати іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийняття рішень, не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто напівпідпільні подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню.
Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорічно 98,3 млрд. дол. Ці витрати спрямовуються на виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, дрібних подарунків, чайових, прискорення прийняття рішень, але не можуть використовуватися на підтримку збуту, започаткування нового бізнесу тощо.
При прийнятті етично вірних рішень менеджер орієнтується насамперед на окремі особистісні характеристики, такі як власне его, впевненість у своїх силах, розвинуте почуття незалежності. Одна з найбільш важливих особистих характеристик менеджера — стадія його морального розвитку.

На стадії попереднього розвитку людей цікавлять насамперед зовнішні вигоди (і покарання). Підпорядкування влади грунтується на погрозі негативних наслідків у випадку непокори. В організаційному змісті за цю стадію відповідають менеджери, що використовують авторитарний чи примусовий стилі керівництва, а також менеджери, що орієнтуються на гарантії виконання окремих задач. На другій стадії загального розвитку люди адаптуються до чекань позитивного поводження колег (родини, друзів, суспільства). Кращим способом досягнення цілей стає спільна робота в групах. Найбільш адекватним стилем лідерства стає заохочення взаємодій і кооперації . На стадії наступного, чи принципового, розвитку люди керуються насамперед внутрішніми цінностями і нормами, у багатьох випадках ігноруючи правила і закони, що вимагають порушення цих норм. Внутрішні цінності стають більш важливими, чим навіть істотні зовнішні. На цьому вищому рівні розвитку менеджери використовують трансформаційний чи обслуговуючий стилі керівництва, увага концентрується на потребах послідовників і стимулюванні навколишніх до самостійного мислення, рішенню виникаючих проблем виходячи з принципів моралі. Для даного рівня характерне наділення владою, коли працівники одержують право конструктивної участі в керуванні організацією.

Корпоративна культура самим серйозним чином впливає на поведінку членів організації. Наприклад, розслідування розкрадань у нафтовій промисловості США показало, що вони сприймалися більшістю працівників як належне. Співробітники багатьох компаній впевнені, що якщо вони не будуть поводитися так, як усі (тобто як прийнято), вони ризикують втратити своє місце. У корпоративній культурі завжди можна знайти направляючі етичний вибір співробітників «підказки». Її герої (тобто зразки для наслідування) можуть як стимулювати етичні рішення, так і перешкоджати ім. Культура організації — аж ніяк не єдине джерело впливу на етику, але вона є самою могутньою з цих сил, тому що визначає цінності компанії. До числа інших відносяться прийняті в компанії правила і політика, система винагороди, ступінь турботи організації про свої членів, система добору, відповідність принципів організації праці законодавчим і професійним вимогам, лідерство і процес прийняття рішень.

4. Особливості ділового етикету у різних країнах

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своїй ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

Незнаннянаціональних особливостейділового етикетуможе справити на партнерівнебажанийвплив,зашкодитивзаємодіїяк на стадії переговорного процесу, так і при реалізаціїтих чи інших суміснихпроектів.

В основіособливостейділового етикетуі ділової культури в ціломулежать не тільки традиції, але і риси національного характеру.

Північноамериканська ділова культура

Північноамериканська ділова культура порівняно молода, але вже багатьма дослідниками, діловими людьми відмічені такі її особливості, подібні з рисами національного характеру, як орієнтація на індивідуалізм в людських взаємовідносинах, на сильну особистість в практичній діяльності, а звідси прагнення до одноосібних рішень. Американські бізнесмени відрізняються високою діловою активністю, великими здібностями в боротьбі за прибуток, прагненням затвердити своє переважання, виключною впевненістю в собі, стійкістю, схильністю до ризику. В ділових відношеннях на виробництві домінує беззаперечне підпорядкування і жорстка дисципліна. Американці з ревністювідносятьсядодотримання прав людини, в конфліктних ситуаціяхнайчастішезвертаютьсядо закону, до послуг адвокатів. В неформальних взаємовідносинах американціспілкуються один з одним просто. Вони достатньо відкриті, трохи фаміл’ярнінавіть з людьми, старшими за вікомі положенням, вільно притримуються правил світського етикету, усміхнені, уважноібережливо відносяться до свого здоров’я.

Американский стиль ведення переговорівпроявляється впрагненні обсудити не тільки загальні підходи, але й деталі, пов’язані з реалізацієюдомовленостей. Американцям імпонує не дуже офіційна атмосфера, відкритість, приязнь. Але вони нерідко проявляютьегоцентризм, так як вважають, що при веденні справ їхні партнериповиннікеруватисятими ж правилами, що і вони.Тому партнерипо переговорам частовважають американцівзанадтонапористими, агресивними. Американський стиль ведення переговорівхарактеризується достатнім професіоналізмом. Рідко в американській делегаціїможна зустріти людину, некомпетентну в питаннях, по яким ведуться переговори (відповідно, американців лякаєнекомпетентність партнера). Члени делегації на переговорахвідносно самостійні при прийнятті рішень. Американці доситьнаполегливо намагаютьсяреалізувати свої цілі на переговорах, люблять торгуватися. Як правило, не терплятьдовгихзволікань в веденні переговорів.

Європейська ділова культура

Європейська ділова культуранабагато старша за американську. В тій чи іншій степені для неї характернівідмічені рисипівнічноамериканської ділової культури, але і тутє національнівідмінності і особливості.