Реферат: Дидактика вищої школи та шляхи її розвитку на сучасному етапі

o «Правила повинні підтримувати і закріплювати практику »;

o «Учні повинні робити не те, що їм подобається, але те, що їм наказують закони і вчителі »;

o «Вправи розуму відбуватимуться на спеціальних уроках, що проводяться по нашому методу »”

o «...кожна задача раніше ілюструється і пояснюється, причому від учнів вимагається показати, чи зрозуміли вони її і як зрозуміли. Добре також в кінці тижня влаштовувати повторення... ».

З цих положень видно, що Коменській вправи і повторення повністю підпорядкував задачі свідомого і міцного засвоєння знань тими, що вчаться. З цієї точки зору багато запропонованих їм правил не тільки є великим досягненням сучасної дидактики, але і понині зберігають своє теоретичне і практичне значення.

РОЗДІЛ 3

Основні дидактичні концепції навчання

В дидактиці педагогічні поняття концепція навчання і дидактична система є тотожними за змістом, тому у літературі використовується як перше поняття, так і друге. В. Оконь і П. Підласий дають таке визначення дидактичній системі (концепції): це комплекс внутрішньо узгоджених тверджень, що базуються на єдності цілей, змісту та дидактичних принципів, котрі стосуються способів організації роботи вчителя та учнів . Отже П. Підласий виділяє три дидактичні системи, які відрізняються одна від одної.

Рис.1. Дидактична система за П. Підласим

Отже ми можемо виділити три класичні групи концепцій навчання: традиційна, педоцентристська, сучасна* .

У традиційній системі навчання домінантну роль відіграє викладання – діяльність педагога.

У педоцетристській концепції головний акцент робиться на вивчанні – діяльності того, що вчиться. В основі цієї концепції – педоцентризм Дж. Дьюї.

Сучасна дидактична система виходить із того, що викладання і вивчання становлять процес навчання, а їх різноманітні та змістовні відношення в структурі цього процесу є предметом дидактики.

Концепції навчання

Рис.2. Класичні групи концепцій навчання

Традиційна дидактика. Традиційна дидактика або пояснювально-ілюстративний вид навчання заснований більшою частиною на думці Й. Ф. Гербарта. Ця дидактична система характеризується такими поняттями:

- управління;

- регламентація;

- правила;

- розпорядження;

- керівна роль педагога.

За мету ставилось формування і розвиток інтелектуальних вмінь, уявлень, понять, теоретичних знань. Гербарт визначив етапи навчання: ясність – асоціація – система – метод* .

Ці ступені визначають хід навчального процесу. Навчальний процес плавно переходить від уявлень до понять, від понять до умінь теоретичного характеру. Логіка навчання визначалася такими діями: пояснення – осмислення – узагальнення – використання на практиці.

Ця система була недосконалою, її часто критикували. Вважали, що ця система не задовольняє потреби і інтереси тих, що вчаться. Ця система не сприяла активізації розумових дій учня, пригнічувала його самостійність, ініціативність і творчість. “За сучасними оцінками ... саме ця система поширювала думку про те, що метою навчання є передавання готових знань, що підлягають заучуванню; активним в навчальному процесі на сам перед повинен бути педагог, учням відводиться пасивна роль, вони мусять виконувати розпорядження викладачів ”* .

Педагог дотримувався методичних наставлень, не повинен був потурати учням, пристосовувати програму до їхніх вимог і інтересів.

Критики виділили такі недоліки цієї системи:

-поверхове виховання, що грунтувалося на дисциплінарних заходах;

-“книжність” навчання, яке позбавлено зв’язку з життям;

-передавання учням готових знань, застосування пасивних методів навчання, спрямованих на запам’ятовування навчального матеріалу;

-недостатнє врахування інтересів, потреб учнів;

-відрив змісту навчання від суспільних потреб;

-недостатня увага до розвитку здібностей учнів.

Але дидактика Гербарта є основою і подальшим поштовхом розвитку сучасної педагогічної теорії та практики.

Педоценристська система. На початку ХХ ст. з’явилися нові концепції навчання які були протилежністю традиційних дидактичних концепцій. Найяскравішою з них була концепція педоцентризму Джона Дьюї. ЇЇ ще називали прогресивістською, реформаторською, навчання через роблення. Дж. Дьюї обгрунтував концепцію “повного акту мислення”. Він виділив такі етапи: