Реферат: Дидактика вищої школи та шляхи її розвитку на сучасному етапі
-їх виявлення та визначення;
-висування замислу їх вирішення (формулювання гіпотези);
-формулювання висновків, які грунтуються на передбаченому вирішенні (логічна перевірка гіпотези);
-подальше спостереження і експерименти, що допоможуть спростувати чи прийняти гіпотезу.
Педоцентристська система виступила повною протилежністю “книжковому учінню”. В ній все направлено на розвиток здібностей учня, його активної пізнавальної діяльності, розвиток мислення, уміння вирішувати проблеми. Педагог стає помічником для учня, який звертається до нього по допомогу для вирішення тої чи іншої проблеми. Ця система направлена на розвиток творчих якостей тих, що вчаться.
Але недоліком цієї системи є те, що навчання може стати несистематичним, супроводжуватися спонтанною діяльністю учнів, а викладач стане лише консультантом який не може керувати навчальним процесом.
Перед дидактикою постає проблема обрання вірної системи, в якій необхідно поєднати подання теоретичного матеріалу систематично, притому всебічно розвивати корисні якості в учнях.
РОЗДІЛ 4
Становлення сучасної дидактичної системи та вища школа
В другій половині ХХ ст. починають формуватися нові (сучасні) дидактичні системи. Основними їх ознаками були:
-їх методологічною основою є об’єктивні закономірності філософії пізнання (гносеології), матеріалізм, гуманізм, гуманістична психологія, завдяки яким сучасна дидактика змогла подолати односторонній підхід до аналізу та інтерпретації процесу навчання, характерний для філософських систем прагматизму, раціоналізму, емпіризму, технократизму;
-в них сутність навчання не зводиться ні до передавання учням готових знань, ні до самостійного подолання труднощів, ні до власних винаходів учнів;
-вони мають грунтуватися на оновленій науково-педагогічній методологічній парадигмі. Технологічною формою реалізації цієї парадигми мають бути суб’єкт-суб’єктні відносини між педагогом та учнем.
Таким чином основним завданням навчання є переорієнтація на особистість того, що вчиться.
Програмована концепція навчання . Основні ідеї цієї концепції:
· доза інформації про предмет, який вивчається;
· завдання операції щодо роботи з інформацією та її засвоєння;
· контрольні завдання і вказівки про повторення вправи або перехід до наступного етапу.
Основними представниками цієї теорії були Б. Скіннер і Н. Краудер. В Україні цією теорією детально займалися академік В.М. Глушков, академік Г.С. Костюк, професори Г.О. Балл і О.М. Довгялло.
В теорії та практиці сформувалися два самостійних підходи – лінійний та розгалужений. Під першим розумілося розділення інформації на рівні “порції”, поступове їх поступлення яке в кінцевому результаті закінчувалося контрольною перевіркою знань.
При розгалуженому підході інформацію ділили на великі самостійні блоки, які логічно поступали, а контрольна перевірка складалася з питань з переліком відповідей, з яких учню необхідно було вибрати єдину правильну.
В сучасній дидактиці, крім програмного навчання використовують і інші інформаційні технології:
· бази даних;
· бази знань;
· комп’ютерні дидактичні ігри;
· комп’ютерні розвиткові ігри.
Теорія поетапного формування розумових дій . Представниками цієї концепції були педагог і психолог П.Я. Гальперін, а в подальшому психолог і педагог Н.Ф. Тализіна.
Формування розумових дій згідно з цією концепцією передбачає такі етапи:
· попереднє ознайомлення з метою навчання та його умовами. Цей етап формує мотивацію навчально-пізнавальної діяльності;
· складання схеми орієнтовної основи дій (ООД). На цьому етапі учні пізнають предмет навчання й послідовність виконання орієнтовних, виконавчих та контрольних дій. Це ще не сама діяльність, а лише система вказівок до неї. ООД може мати кілька видів: