Реферат: Досвід стабілізаційних стратегій у нестабільних економічних системах і його значення для України

некеровано та часто не відповідають стратегічним інтересам і потребам

економічної безпеки. НІК та Японія, що змогли ефективно включитися до

світової економічної системи, застосовували стратегію поступового

допуску іноземних конкурентів на внутрішні ринки, диференціації

протекціоністських заходів по галузях у поєднанні з активним розвитком

експортних виробництв. На відміну від зазначених країн, у Латинській

Америці, Центральній та Східній Європі відбулася різка зміна

економічної політики від протекціонізму до зовнішньоекономічної

лібералізації. Завдяки цьому різко знизився рівень економічної безпеки

підприємств, що виявилися неконкурентоспроможними. Тому й виникли

значні структурні деформації.

Отже, "відкриття" нестабільної економіки може бути успішним лише у

поєднанні з відповідними промисловою та інституційною політиками, що

повинні створити необхідну масу ефективно діючих стійких приватних

економічних суб'єктів.

У міжнародному русі капіталів наявний значний потенціал нестабільності

для малорозвинених країн. На тлі високих процентних ставок у

нестабільних економіках зростає небезпека здійснення спекулятивних

операцій короткотермінових капіталів, що врешті спричиняють відплив

фінансових ресурсів з країни. Як продемонстрував досвід, залучення

позичкових капіталів та портфельних інвестицій має сенс, якщо у країні

наявна розвинена структура приватних економічних суб'єктів, здатних до

ефективного використання отриманих коштів у стратегічних цілях. Як

засвідчила практика НІК, прямі інвестиції, що спрямовані насамперед на

експортне виробництво, також можуть бути провідником нестабільності,

оскільки різко збільшують залежність головних макроекономічних

пропорцій та економічної політики від зовнішніх для даної економічної

системи чинників.

В Україні внаслідок тривалого економічного спаду (за час реформ