Реферат: Досвід стабілізаційних стратегій у нестабільних економічних системах і його значення для України

вона може пригнічувати національне виробництво. Тому актуальним є

питання щодо необхідності вчасної відмови від заходів економічної

політики, що вже виконали своє призначення та перетворилися на

дестабілізуючі чинники. Це стосується важелів грошово-кредитної,

курсової, бюджетно-податкової політики, регулювання цін, наявності

державного капіталу в певних галузях тощо. Для визначення дійсної ролі

vhu чинників у стабілізаційному процесі необхідний постійний

моніторинг їхнього впливу на економічну безпеку держави.

Практика свідчить, що послідовність економічної стратегії є

визначальним елементом локальної або короткотермінової економічної

стабілізації. Послідовна антиінфляційна стратегія досягла значних

успіхів у ряді країн Латинської Америки, Центральної та Східної

Європи, хоча у довготривалому плані не обов'язково призводила до

економічного зростання. Останньому також не сприяла стабілізація

деяких макроекономічних показників, досягнута в Україні. До того ж ряд

заходів стабілізаційної стратегії став об'єктивною загрозою безпеці

приватних економічних суб'єктів країни. Спробу "шокової терапії" було

здійснено за умов уже розкрученої інфляційної спіралі та значної

інфляції витрат, тому вона мала суттєвий руйнівний вплив на сферу

виробництва.

Як вже зазначалося, показником ефективності стратегії економічної

стабілізації є швидкість та вартість переходу до тривкого економічного

зростання. Це означає, що стабілізаційні заходи не повинні руйнувати

підвалин економічного зростання. Таким чином, якщо послідовність

економічної стратегії є відповідальною за економічну стабілізацію,

зростання зумовлюється реальним наповненням цієї стратегії.

У більшості нестабільних економік перший етап стабілізаційної

стратегії розпочинався з жорстких засобів монетарного регулювання,

хоча у країнах, де ця стратегія була найефективнішою, не ці заходи