Реферат: Досвід стабілізаційних стратегій у нестабільних економічних системах і його значення для України

регулюванням розподілу кредитних ресурсів, розвитком структур

інвестування. У довготерміновому плані головним напрямом

стабілізаційної стратегії має бути зміна технологічної та

інституційної структури економічної системи.

З огляду на те, що промисловий потенціал нестабільних економік, як

правило, потребує істотного вдосконалення, найбільша увага приділялася

промисловій політиці. Зважаючи на те, що формування ефективної

інституційної структури приватних економічних суб'єктів лише тривало,

стратегії економічної стабілізації на перспективних напрямах

передбачали розвиток державної власності з наступним поступовим

зменшенням її ваги. Звертає на себе увагу активне сприяння розвитку

широкої мережі коопераційних зв'язків, особливо в Японії та НІК, а

також у деяких перехідних економіках. Така мережа істотно прискорила

процес становлення інституційної системи розробки і реалізації

стратегій приватних економічних суб'єктів, сприяє збільшенню стійкості

економічної системи, отже - підвищенню рівня економічної безпеки як

підприємств, так і держави. Широкого поширення набув пріоритет

підвищення ефективності використання власності над зміною її форми.

Тому з огляду на важливість модернізації промислової структури

стратегія стабілізації насамперед повинна зміцнювати фінансовий

потенціал економіки: проблема фінансування економічних перетворень

була однією з ключових у повоєнній відбудові, у НІК, Китаї. Вона

вирішувалася за рахунок комбінації державних, позичкових та внутрішніх

приватних ресурсів. Руйнування фінансів підприємств внаслідок

деформованої економічної стратегії у перехідних економіках призвело до

надто повільної структурної перебудови і, як наслідок, тривалої

інфляції, внутрішніх та зовнішніх дисбалансів. Через особливу

важливість фінансової системи її лібералізація у більшості

нестабільних економік, що досягли певних успіхів, проводилася