Реферат: Досвід стабілізаційних стратегій у нестабільних економічних системах і його значення для України

макроекономічних показників, що враховуються при розробці економічних

стратегій різних рівнів. Радикально, особливо у перехідних економіках,

змінюється інституційна структура, у тому числі - структура органів

державної влади. Таким чином, через трансформації, що відбуваються з

суб'єктами та об'єктами економічної стратегії, постійно мають

змінюватися її напрями, завдання та пріоритети, а також стратегічна

мета. Найбільший успіх у процесі стабілізації мали країни, що

здійснювали послідовну економічну стратегію, кожний з етапів якої

спирався на досягнення попереднього та формував передумови переходу до

наступного. За умов нестабільності ринкова економіка виявляє тенденцію

до збільшення стихійних неконструктивних явищ і водночас не чинить

опір державному впливу. Тому за найефективнішу можна вважати

стратегію, за якої здійснюється активне державне втручання на ранніх

стадіях розбудови ринку з поступовим наданням частини управлінських

функцій приватним економічним суб'єктам у міру їхньої готовності до

цього.

Слід зазначити, що у певний короткий проміжок часу економічна

стратегія держави може становити загрозу для економічних суб'єктів.

Вона відіграватиме стимулюючу роль. Найяскравіший приклад - стратегія

"шокової терапії". Однак у країнах, де вона мала успіх, її часові

рамки були жорстко обмежені. Критичним чинником стало й економічне

підгрунтя, на якому вона здійснювалася. Отже, можна констатувати, що

такий тип стабілізаційної стратегії результативний, якщо він

застосовується за наявності значної інфляції попиту та припиняється

відразу після досягнення стабілізуючого ефекту. Можна згадати також

лібералізацію зовнішньої торгівлі, що призводить до зростання

конкурентного тиску. Це, у свою чергу, загрожує безпеці національних

виробників. Будучи застосованою після проведення структурної

перебудови та на базі активної промислової політики, така