Реферат: Досвід стабілізаційних стратегій у нестабільних економічних системах і його значення для України

політики держави (про це йтиметься далі).

Економічне зростання є показником дієвості процесів саморегуляції у

довготривалому періоді. Адже їхня основа - узгодження інтересів

приватних економічних суб'єктів з суспільним інтересом та між собою, а

вони, у свою чергу, базуються на потребі постійного зростання.

Економічне зростання є логічним наслідком успішної стабілізації, дає

можливість утримувати стабільність протягом тривалого часу. Зростання

є також необхідною умовою стабілізації через те, що у більшості

стабілізаційних процесів необхідні значні зусилля стосовно структурної

перебудови економіки. Отже, практика нестабільних економік засвідчила,

що економічне зростання є невід'ємною складовою економічної

стабілізації.

Перший етап економічної стабілізації, що пов'язаний з усуненням

головних деструктивних чинників та інституційним шоком, часто

супроводжується спадом виробництва. Однак він не може тривати більше,

ніж 2-3 роки. Оскільки далі, що особливо показово для України, цей

спад, власне, починає генерувати чинники, що руйнують економічну

систему.

На думку автора, можна розглядати перехід до економічного зростання як

критерій успішності першого етапу стабілізаційної стратегії.

Економічне зростання, що зумовлюється підвищенням стабільності

економіки і зміцнює цю стабільність, характеризує процес розширеного

суспільного відтворення. Виходячи із визначення, наведеного у першому

розділі роботи, єдність стабілізації та зростання може бути

охарактеризована поняттям економічна безпека. Країни, у яких під дією

вбудованих регуляторів запрацював процес суспільного відтворення,

через що сформувалася значна протидія зовнішнім та внутрішнім

загрозам, мають високий рівень економічної безпеки (країни-колишні

учасниці другої світової війни, Японія і, певною мірою, деякі НІК).