Реферат: Досвід стабілізаційних стратегій у нестабільних економічних системах і його значення для України

нових індустріальних країнах третьої "хвилі" ці капіталовкладення

використовувалися для побудови технологічної бази, а у Китаї - для

розвитку національної промисловості.

Специфічною рисою нестабільних економік є можливість використання на

користь економічного зростання навіть тих чинників, що у стабільних

розвинених економіках розглядаються як негативні. Це стосується

інфляційного фінансування економічного зростання, стимулюючої та

компенсаційної ролі державних інвестицій, цільового використання

зовнішньої і внутрішньої заборгованостей та характерних для НІК

конверсії "рентної активності", патерналістських і корпоративістських

тенденцій. Вихід за межі традиційного підходу до регулювання ринкової

економіки, вдале використання елементів нестабільності виступали

чинниками, сприятливими для економічної стабілізації у ряді

розглядуваних країн.

Таким чином, заходи державної економічної стратегії повинні

відповідати насамперед поточному стану нестабільної економічної

системи, враховуючи її успадковані складові та майбутні елементи, що

тільки зароджуються. За таких умов ці заходи найкращим чином можуть

бути включені до приватних економічних стратегій, база яких інертніша,

ніж реформаційна стратегія державного рівня. Якщо у Західній Європі

відбудовчі стратегії значною мірою спиралися на традиції

індивідуалізму, ринкового підприємництва і мали внаслідок цього успіх,

у Південно-Східній Азії, навпаки, було ефективно використано

корпоративні традиції та сформовано контрактну економіку. Через

обмежені можливості держави як суб'єкта економічної стратегії у

перехідній економіці перспективним видається максимальне використання

інституційного та економічного потенціалу, надбаного державою до

початку перетворень - традицій поєднання дрібного приватного та

великого державного підприємництва, державного патерналізму, "рентної