Реферат: Економічна теорія Кейнса

Крім теоретичних основ, слід відзначити і "рецепти", запропоновані Кейнсом з метою забезпечення ефективного попиту як визначального фактора росту і підвищення рівня зайнятості.

1. Грошова політика, регулювання процентноі ставки. Пропонувалося знизити проценти на кредити, що дозволить збільшити розрив між вартістю кредитів і очікуваною прибутковістю капіталовкладень, а пізніше - іх "граничну ефективність". Підприімці будуть вкладати кошти не у цінні папери, а в розвиток виробництва. Але зниження процентноі ставки - це не головний шлях. Кейнс попереджав, що не виключена ситуація, коли грошова маса продовжуі зростати, а зниження процентноі ставки практично зупиняіться. Виникаі "пастка ліквідності" (рис. 5).

Процентна ставка

Пастка

Маса грошей

Рис. 5. "Пастка" ліквідності

2. Бюджетна політика. Щоб стимулювати ефективний попит, Кейнс пропонував збільшити державні витрати, збільшити державні інвестиціі і державну закупівлю товарів. Пропонувалося також зменшити податки. Але все ж основним Кейнс вважав нарощування витрат. У подальшому збільшення витрат частини держбюджету буде компенсуватися новими податковими надходженнями, які утворюються за рахунок збільшення виробництва і розширення зайнятості.

Розрахунок робився на те, що держава "буде брати на себе все більшу відповідальність за пряму організацію інвестицій". Передбачалося, що розширення інвестиційноі діяльності держави буде спрямовано насамперед на організацію суспільних робіт - будівництво шляхів, освоіння нових районів, спорудження підприімств.

3. Перерозподіл доходів в інтересах соціальних груп, які отримують найбільш низькі доходи. Така політика була покликана збільшити попит цих соціальних груп, підвищити груповий попит масових покупців. Схильність до споживання у суспільстві маі збільшитися.

4. Політика повноі зайнятості, спрямована на недопущення значного безробіття, на розширення системи соціального забезпечення. Пропонувався комплекс заходів соціального характеру, включаючи виплату грошовоі допомоги, розвиток системи довгострокового кредиту і т.п.

Як основний інструмент Кейнс розглядав бюджетну політику, у тому числі збільшення видатків та "розширення" інвестиційноі діяльності самоі держави. Непрямі методи регулювання, зокрема зниження процентноі ставки, вважалось малоефективним.

Важливу роль у кейнсіанській теоріі відіграі концепція мультиплікатора.

Сказане свідчить про те, що в методологіі дослідження

Дж. М. Кейнса враховуються і такі не менш важливі щодо впливу на економічний ріст неекономічні фактори, як держава, що стимулюі споживчий попит на засоби виробництва і нові інвестиціі, та психологія людей, яка визначаі ступінь усвідомлених взаімовідносин господарюючих суб'іктів. Разом з тим, кейнсіанське вчення являі собою сукупність методологічних принципів неокласичного напряму економічноі думки, оскільки і сам Дж. М. Кейнс, і його послідовники, як і неоліберали, дотримуючись ідеі "чистоі економічноі теоріі" і, виходячи із пріоритетного значення в економічній політиці суспільства насамперед економічних факторів, визначали іх кількісні показники і зв'язки між ними, як правило, на основі методів граничного і функціонального аналізу, економіко-математичного моделювання.

З часу, коли була запропонована Кейнсом модель, пройшло більше піввіку, і хоч такі важливі змінні, як доходність і процентна ставка враховуються в сучасній теоріі попиту на гроші, в цілому сучасна модель істотно відрізняіться від кейнсіанськоі. Різниця полягаі в тому, що сучасна модель розглядаі також інші форми грошових активів, а не тільки готівкові гроші і вклади до запиту. іншими словами, поряд з грошовим агрегатом , вона розглядаі багато з того, що входить у грошовий агрегат (термінові вклади, які приносять процент, взаімні фонди грошових ринків і т.д.). Крім того, сучасна теорія вважаі багатство вирішальним фактором попиту на гроші. Якщо збільшуіться загальне багатство, то швидше будуть зростати і гроші. Якщо збільшуіться загальне багатство, то швидше будуть зростати і гроші. Нарешті, сучасна теорія попиту на гроші враховуі інфляцію, оскільки вона підриваі корисність грошей як засобу заощадження.

Нарощування інвестицій і зумовлений цим ріст національного доходу і зайнятості населення може розглядатися як бажаний економічний ефект. Останній здобув в економічній літературі назву ефекту мультиплікатора і означаі, що "збільшення інвестицій приводить до збільшення національного доходу суспільства, причому на величину більшу, ніж початковий ріст інвестицій". У розгадці механізму цього "ефекту" міститься відповідь на питання, чому в наукових дослідженнях Дж. М. Кейнса так багато уваги приділено концепціі мультиплікатора. За його словами, цей термін увів в економічну теорію ще в 1931 р. Р.-Ф. Кан. У перекладі з англійськоі, мультиплікатор (multipliez) означаі множник, а мультиплікаційний ефект - такий, що збільшу, посилюі результат.

Однак, характеризуючи "мультиплікатор зайнятості" - співвідношення між збільшенням сукупноі зайнятості в галузях, безпосередньо пов'язаних з інвестиціями, запропонований власний коефіціінт Дж. М. Кейнс назвав "мультиплікатором інвестицій". Він, на відміну від мультиплікатора Р.-Ф. Кана, характеризуі положення про те, що "коли відбуваіться приріст загальноі суми інвестицій, то доход збільшуіться на суму, яка в К разів перевищуі приріст інвестицій". Причина цього, підкреслюі Дж. М. Кейнс, полягаі в постійно згадуваному ним же "психологічному законі", згідно з яким "по мірі того, як реальний доход зростаі, суспільство бажаі споживати постійно зменшувану його частину".

У теоріі Дж. М. Кейнса під мультиплікатором розумііться коефіціінт, або множник, який показуі залежність зміни прибутку від зміни інвестицій. Щоб чіткіше уявити механізм, за допомогою якого відбуваіться збільшення або розширення прибутку під впливом інвестицій, розглянемо конкретний приклад.

Підприімство інвестуі 45 млн. гривень для оплати праці додатковоі кількості робітників, яких залучають для випуску додатковоі продукціі. Припустімо, що у цих робітників 2/3 заробітноі плати витрачаіться на споживання, а 1/3 - йде на заощадження, точніше: ГСС (гранична схильність споживання) = 2/3 і ГСЗ (гранична схильність заощадження) = 1/3. Таким чином, із 45 млн. гривень - 30 млн. грн. (2/3) йде на споживання, тобто на закупівлю товарів у виробника. Це перший рівень розгляду.

Для другого рівня візьмемо приклад, що робітники в свою чергу також будуть витрачати 2/3 отриманих грошей на споживання і, таким чином, іх витрати становитимуть 20 млн. грн. Припустимо, що і в подальшому ГСС = 2/3, тоді знайдемо, що на третьому рівні витрати на споживання становитимуть 13,333 млн. грн. Продовжуючи розрахунок, врешті-решт дійдемо до результату, коли вся сума буде витрачена і витрати дорівнюватимуть нулю. Звідси зрозуміло, що 45 млн. грн. додаткових інвестицій спричинили послідовно вторинні, третинні і т.д. споживчі витрати. Підсумувавши іх, ми побачимо, що в сукупності вони становлять 135 млн грн. Подамо ці розрахунки у більш наглядній формі:

45 млн грн - інвестиціі

+

45 млн грн = 45 млн

+

30 млн грн - перший рівень

+

2/3 млн грн = 30 млн

+

20 млн грн - другий рівень