Реферат: Економічна теорія Кейнса
ності ".
Ефективність регулювання державою економічних процесів, на думку Дж. М. Кейнса, залежить від вишукування засобів для державних інвестицій, досягнення повноі зайнятості населення. Зниження і фіксування норми процента. Він писав: "Рікардо і його послідовники прогледіли той факт, що навіть протягом тривалого часу зайнятість не обов'язково веде до повноі зайнятості, що рівень зайнятості може змінюватися і що політиці кожного окремого банку відповідаі відмінний від інших рівень зайнятості. Таким чином, існуі багато умов довгостроковоі рівноваги, які відповідають різним варіантам процентноі політики органу, який регулюі грошову систему".
Як вважав Дж. М. Кейнс, державні інвестиціі при іх нестачі мають бути гарантовані випуском додаткових грошей, а можливий дефіцит бюджету буде запобігати зростанню зайнятості і падінню норми процента. інакше кажучи, чим нижча норма кредитного процента, тим вище і стимулювання інвестицій, зростання рівня інвестиційного попиту, що, у свою чергу, розширюі межі зайнятості і веде до подолання безробіття. При цьому вихідним він вважав таке положення про кількісну теорію грошей, згідно з яким насправді "замість постійних цін при невикористаних ресурсах і цінах, які зростають пропорційно до кількості грошей в умовах повного використання ресурсів, ми практично маімо ціни, що постійно зростають із зростанням зайнятості".
На думку Кейнса, повна зайнятість залежить від правильного співвідношення процентноі ставки і заробітноі плати і може бути досягнута швидше шляхом зниження першоі, ніж скороченням другоі. Основна причина безробіття, як він вважав, полягаі в тому, що ставка процента в довгостроковій перспективі залишаіться досить високою. Разом з тим, згідно з кейнсіанською теоріію подвоіння грошовоі маси не призводить до подвоіння цін, але при цьому впливаі на процентну ставку, тому що кейнсіанська функція попиту на гроші, зокрема спекулятивного, враховуі "грошову ілюзію" або реакцію індивідів на будь-яке, навіть нелегальне зменшення запасів готівки.
Слід зазначити, що до Кейнса економісти не звертали належноі уваги на те, що заощадження властиві споживачам, а інвестиціі - виробникам, і рішення перших і других не завжди узгоджуються між собою. Тому логічним і те, що ефективний попит і насамперед інвестиціі мають стати об'іктом державного регулювання.
Кейнсіанська революція дійсно мала місце. Проте, слід зауважити, що революція відбувалася не просто в економічній політиці, а й у теоріі. Це не означаі, що всі елементи цііі теоріі були відразу визнані.
Навпаки, перше видання "Загальноі теоріі ..." ще не було розпродане, як почалася критика окремих частин учення Кейнса, яка з того часу не припиняіться. Невдовзі вчення Кейнса спіткала доля теоріі Рікардо, Маркса, Вальраса і Маршалла: його інтерпретували, зводили до графіків і альтернативних математичних моделей "Кейнс 1", "Кейнс 2" і т.д. У результаті Кейнс став автором, якого всі цитують, але ніхто не читаі.
Таким чином, можна відзначити такі основні принципи концепціі Кейнса.
По-перше, Кейнс і його послідовники рішуче заперечували відповідність між інвестиціями підприімств і заощадженнями населення, оскільки і ті, й інші керуються різними мотивами. Заощадження не завжди вкладаються у банк і тому не можуть бути видані як позика підприімцям. Коливання в інвестиціях спричиняють коливання рівня реального виробництва, зайнятості і цін.
По-друге, кейнсіанці вважають сучасні ринки неконкурентними, а тому і нездатними автоматично регулювати попит і пропозицію, особливо співвідношення між цінами і заробітною платою. Монополіі і олігополіі, займаючи панівне становище на ринках багатьох товарів, можуть штучно підтримувати високі ціни, незважаючи на те, що попит падаі. Водночас профспілки виступають за гарантований рівень заробітноі плати при укладанні трудових угоді колективних договорів з підприімцями. Все це призводить до того, що ринкове регулювання стаі негнучким, і зниження попиту на продукцію хоч і веде до падіння цін, але навряд чи одночасно викличе зменшення ставок заробітноі плати. У всякому випадку, розраховувати на те, що робітники добровільно погодяться на зниження ставок заробітноі плати , боячись конкуренціі з боку безробітних, навряд чи слід. Ще більш безпідставно сподіватися, що загальне зниження ставок заробітноі плати забезпечить повну зайнятість, як на це надіялись економісти-класики.
По-треті, оскільки ринок не може виступати як саморегулятор економіки і не спроможний забезпечити повну зайнятість, стабільність виробництва і цін, кейнсіанці вважають, що держава маі відігравати активну роль у здійсненні цих завдань. Втручання держави у регулювання економіки маі полягати у проведенні такоі фіскальноі і грошово-кредитноі політики, яка б пом'якшила спади і різні підйоми виробництва, що періодично виникають, і які отримали в літературі назву економічних циклів.
ЛіТЕРАТУРА
історія економічних учень:П. і. Юхименко, П. М. Леоненко. - К., 2002.