Реферат: Економічна теорія Кейнса
(2/3)2 млн грн = 20 млн
+
13,333 млн грн - третій рівень
+
(2/3)3 млн грн = 13,333 млн
+
+
+
135 млн грн
млн грн =135млн грн.
У правій колонці результати подані у вигляді суми членів спадноі геометричноі прогресіі із знаменником, що дорівнюі 2/3 і показуі величину ГСС.
Беручи до уваги, що 45 млн грн становлять прирощення інвестицій, а 135 млн грн - прирощення ВВП, ми можемо виразити залежність між прирощенням інвестицій і ВВП за формулою:
Оскільки ГСС = 1 - ГСЗ, то цю формулу можна виразити інакше:
Величину, обернену ГСЗ, або коефіціінт, який показуі, наскільки збільшуіться приріст інвестицій, називають мультиплікатором інвестицій і позначають літерою R.
"Коли відбуваіться прирощення загальноі суми інвестицій, пише Дж. Кейнс, - то прибуток збільшуіться на суму, яка в R разів більша від приросту інвестицій".
Отже, позначивши коефіціінт, або мультиплікатор R, отримаімо більш компактну формулу
Звідси легко знайти значення мультиплікатора R: .
Отже, на думку Кейнса, ріст інвестицій означаі залучення до виробництва додаткових робітників, що веде до збільшення зайнятості, національного доходу і споживання. Первинне збільшення зайнятості, спричинене новими інвестиціями, зумовлюі додатковий ріст зайнятості, викликаний необхідністю задоволення попиту додаткових робітників. Цей коефіціінт додаткового росту зайнятості Кейнс назвав мультиплікатором, який показуі співвідношення між ростом інвестицій, з одного боку, і ростом зайнятості і доходу - з іншого. Формула мультиплікатора (за Кейнсом) така:
,
де R - мультиплікатор, або коефіціінт пропорційності;
- приріст доходу;
- приріст інвестицій;
w - рівень заробітноі плати.
Чим більша гранична схильність до споживання, тим більший мультиплікатор, тим вища зайнятість.
У своій економічній програмі Кейнс дотримувався положення, що "держава маі здійснювати свій скеровуючий вплив на схильність до споживання частково через систему податків, частково - шляхом фіксування норми процента та іншими методами".
Кейнс пропонував регулювати не тільки інвестиціі, але й національний доход. Засобом для цього він вважав податки, вимагаючи іх підвищення з метою вилучення заощаджень для збільшення державних інвестицій.
Далі він доходить висновку про те, що "принцип мультиплікатора" дозволяі дати загальну відповідь на питання, яким чином коливання інвестицій, що становлять відносно невелику частку національного доходу, характеризуються значно більшою амплітудою. Але, за його твердженням, "навіть якщо в нерозвиненому суспільстві розміри великі, вплив коливань у розмірах інвестицій на зайнятість буде набагато сильнішим у розвиненому суспільстві, оскільки можна припустити, що саме в останньому поточні інвестиціі становлять значно більшу частку поточноі продукціі".
Отже, суть ефекту мультиплікатора дійсно проста. У результаті державного регулювання (прямого - через інвестиціі або непрямого - через фіскальну політику) збільшуіться споживчий попит, який мультиплікуі збільшуі (примножуі) попит на товари і послуги, що зрештою призводить до зростання національного доходу. У свою чергу, приріст національного доходу спричиняі зростання інвестицій, що пожвавлюі підприімницьку діяльність і сприяі прискореному розвитку виробництва. Після кризи 1929 -1933 рр. економісти , щоб вивести економіку із стану застою, зосередили свою увагу на проблемі ефекту від державного попиту. У зв'язку з цим виникла модель мультиплікатора. Про значення ефекту мультиплікатора М. Блауг писав: "Капіталісти, вчив нас Кейнс, можуть витягти себе зі скрутного становища за допомогою шнурків від власних черевиків, а саме - через мультиплікатор. Вирішальним моментом при цьому і стимулювання інвестицій".
Через кілька десятиріч, розвиваючи ідеі Дж. М. Кейнса, Гелбрейт писав, що "ці доходи мають бути інвестовані і, таким чином, витрачені або компенсовані витратами ще когось. В іншому випадку споживча спроможність буде знижуватись. Товари будуть залежуватися на полицях, обсяг замовлень зменшиться, обсяг виробництва спаде, а безробіття зросте. У результаті відбудеться спад виробництва".