Реферат: Історія єкономічної теорії
практичну, уточнення хронологічних меж та сутності “кризи вульгарної
політекономії”, розвиток ідеї Ф. Енгельса про політичну економію у
широкому і вузькому значенні та ін. В історії економічної думки наведені
вище тези й положення активно розвивало багато українських вчених (Р. Х.
Васильєва, С. М. Злупко, І. І. Кукурудза, С. В. Мочерний, В. Д. Сікора та
ін.). До цього ж розряду слід віднести і положення про подолання
догматизму в розробці й викладанні політичної економії (В. К. Черняк, А.
К. Покритан, І. С. Ястремський та ін.), матеріальне і нематеріальне
виробництво тощо.
З другого боку, традиція (заклики до захисту статус-кво, підтримувані
владою) гальмувала розвиток справді нових положень, небезпечних для
панівної парадигми, обгрунтованих українськими вченими (В. П. Корнієнко,
Ю. М. Пахомов): положення про робочу силу як товар в умовах соціалізму;
концепція “ринкового соціалізму”. Більше того, автори подібних трактувань
підлягали остракізму, шельмуванню. Це та реальна “дорога ціна” захисту
панівної парадигми, про яку в абстрактній формі висловлювався Т. Кун, не
говорячи вже про загальний застій в економічній науці.
Подвійна роль традиції в українсько-радянському науковому товаристві
сприяла такому самому подвійному впливу політичної економії й
історико-економічних наук на економічну політику держави. З одного боку,
заохочувався пошук шляхів підвищення ефективності суспільного виробництва,
реформування господарського механізму, вивчення досвіду та досягнень країн
розвинутої ринкової економіки. З іншого, всупереч зазначеному вище,
обмежувалося поле пошуку, він гальмувався, в цілому прирікався на невдачу.
Таким чином, традиція у науковому товаристві з панівною марксистською
парадигмою активно перешкоджала будь-якій системній трансформації
економіки. Іншими словами, вона ефективно виконувала свою функцію захисту
існуючого в ті часи державного соціалізму. Натомість традиція наукового
товариства Заходу за будь-яких парадигм економічної науки спрямована на