Реферат: Історія єкономічної теорії

ринкового типу.

Вибір парадигм. До якої ж наукової парадигми (парадигм) відбувся перехід?

Чи існує тут вибір взагалі? На основі якої парадигми досліджувати і

викладати історію економічної думки у подальшому?

Гіпотеза про здійснення революції в галузі економічної науки на терені

постсоціалістичних країн передбачає прийняття парадигми розвитку науки Т.

Куна. Однак існує ще одна площина проблеми переходу до нової парадигми,

тобто концептуальної моделі постановки та розв’язання проблем

історико-економічної науки. Виявляється, що існує свобода вибору у межах

загальної парадигми розвитку науки конкретних парадигм щодо історії

економічної думки. Йдеться насамперед про релятивістський і

абсолютистський підходи до вивчення історії. На думку професора М. Блауга,

релятивіст розглядає кожну окрему теорію, висунуту в минулі епохи, як

більш чи менш точне відображення тодішніх умов — кожна теорія, по суті,

однаково виправдана у власному контексті. Абсолютист стежить тільки за

строго інтелектуальним розвитком предмета, який він розглядає як

неухильний прогрес від помилки до істини. Релятивісти не можуть

класифікувати теорії різних періодів у термінах “краще” чи “гірше”;

абсолютисти не можуть утриматися, щоб не зробити цього. Майже кожного

історика економічної думки можна віднести до того чи іншого полюсу

своєрідного континууму підходів до теорій минулого [4]. Отже, реально

існує множинність підходів до вивчення історії економічної думки, свобода

їх вибору і дискусія з приводу такого вибору.

Зрозуміло, що кожен з підходів має свої переваги й недоліки. Парадигма

релятивістів дає змогу дослідити та викласти економічні теорії у їх

історичній неповторності, у контексті їх виникнення та розвитку, розкрити

їх специфіку. Як приклад, М. Блауг звертає увагу на те, що класична

економічна теорія була такою ж макро-, як і мікроекономікою; неокласична

теорія була вже лише мікроекономікою; макроекономіка знову віднайшла себе